Не пропустіть новий розділ)

І звісно ж уривочок:

– Онук? – перепитую, підморгуючи Анні. – А звідки впевненість, що хлопчик?

– Чуйка. – відповідає батько й знімає кришку з невеликого контейнера, повного ще теплого домашнього печива.

Анна бере одне – наче не хоче, але насправді просто тягне задоволення. А я просто спостерігаю, як двоє найдорожчих мені людей повільно, але впевнено, стають родиною.

І як за звичним нам сигналом у кімнату влітає Акакій Акакійович, за яким женеться Віскі.

Папуга знову кричить:

– О, путана-а-а!

Віскі підстрибує, щоб зловити папугу, але це марно, і вона сердито нявчить.

Анна починає від душі сміятись, тато вирішує втекти від цієї сцени, а я насолоджуюсь цим дивним, але рідним моментом.