Вітаю, любі!

Запрошую до нового розділу роману "Наречена графа Брауна"

Сьогодні розділ від Ярослава.

Уривок.

— Анно, ти гадаєш, мої нерви зі сталі? — закипаю зсередини. — Мені набридло. Граєш ти неперевершено, але з мене досить. Я не впевнений, що після всього, що трапилося сьогодні, я візьму тебе за дружину. 

— То й добре, — фиркає дівчина. 

— Анно, що добре? — не можу втримати свого невдоволення. — Що ми батькам скажемо? А друзям? Як усе пояснимо..? — не можу заспокоїтися. — Вже все готове до весілля... Ти хоч розумієш, який скандал зчиниться? 

— Я не хочу заміж, — раптом рівними губами випалює дівчина й, обійнявши себе руками, іде від мене. 

Перебуваю у шоці від такої заяви. Що це за бзик такий? Зранку ж усе було добре, навіть перед фотосесією все було нормально. Що ж трапилося? 

Нервую, але йду за Анною, не можу допустити, аби хоч хтось бачив непорозуміння між нами. 

Наздогнавши наречену, хапаю за руку вище ліктя й змушую її зупинитися. 

— Люба моя! — гарчу. — Виставу закінчено. Ми їдемо додому. 

Підхоплюю кохану на руки й несу до машини, а вона постійно повторює, що її дім тут, у фортеці. Вона здається мені не в собі, але я надто сильно її кохаю, аби просто відпустити.

Книга тут...

Приємного читання!