Написати кінець, щоб переписати початок

Чи знайоме вам подібне, любі друзі, коли поставивши крапку в останньому реченні останнього розділу, розумієш, яким мало бути насправді перше речення? І починаєш не переписувати, ні - це було б великою помилкою. А редагувати, міняти, доповнювати або скорочувати кожний розділ відповідно оому фіналу, до якого прийшли врешті-решт герої?

Вітання всім! Захотілося розповісти детальніше, чому затягнута по вуха двома процесами - просуванням паперової книги та редагуванням і підготовкою для видавництв "Покарання Валентини", - я повернулася до вже написаних і завершених трьох частин "Полумʼя та лід"

Мені здається, це нормальне явище, коли автор йде за сюжетом, підпорядковується історії, а не навпаки. Я читала, що Стівен Кінг, наприклад, ніколи не складав план книги, не фіксував за розділами розвиток подій. Він вважав, це може схибити весь чарівний процесс написання твору. Коли він настільки захоплює тебе і веде за собою, що ти сам ще не знаєш, чим це все закінчеться і що утнуть врешті-решт герої. Є просто цікавий персонаж чи епізод, і ти відчуваєш, що маєш про нього розповісти більше. І більше. І до нескінченності, поки він сам не скаже - досить, тут ми маємо попрощатися. 

Так вийшло з моїми "Бровами врозліт" - перепрошую, тепер це "Давай будем мовчати". Лише поставивши крапку, я зрозуміла, що не можу так просто вбити Стаса і попрощатися з ним. Це не кінець. І що було б, коли він вижив? А він, безсумнівно, зробив би все, аби повернути Іру. І ще на останньому розділі першої книги я вже бачила картинку їх зустрічі в швідкосному поїзді і сцену гарячого сексу в туалеті. Окремі епізоди поставали у мені в голові дуже ясно: як, наприклад, перша зустріч та розмова Стаса з мамою Іри. Це ж мало бути на межі по напруженню, нарешті побачення вже в усвідомленному віці через майже 25 років! Або поїздка до маєтку в Альпах. Чи зустріч з Алексом, ніч у підвалі і трагічний вибух, коли Стас сидить посередщ зруйнованої вулиці і піднімає вгору рятівний пульсуючий червоний браслет. Або ґяк горить архів... Втім, це вже спойлер!

Це все я бачила дуже чітко, лише не розуміла, як воно має поєднатися разом. І просто почала писати. Планувалася одна книга, війшло три. А фінал... Що ж)))) Мені здається, ті, хто слідкував за розвитком подій від початку в усіх трьох книгах, здогадується, що насправді фінал стане традиційним фіналом. Історія закіечиться, так Бо наразі я сама не знаю, що має бути далі з усіма героями, вони такі характерні і своєнравні, що не слухають мене і я не можу сказати, чим стануть займатися через рік, два, пʼять. 

Але тепер я чітко бачу, що вони мали робити й говорити на протязі перших розділів, а що - ні. І тому це поступове видалення написанних розділів і заміна зміненими. Інколи майже ні, інколи досить відчутно. Тож, запрошую всіх на перечитування або знайомство з оновленою "Полумʼя та лід". І чекаю ваших коментарів:

А чи завжди ви знаєте, чем закінчиться ваша книга, складаєте чи ні план майбутньої книги і дозволяєте героям керувати сюжетом?

З любовʼю, Єва

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
DEKLIN
21.07.2025, 10:11:28

в мене просто в голові є приблизний сюжет і кінець, саме такий як я хочу. А тоді вже починаю писати початок і намагаюсь довести до того що хотіла в кінці. Я можу 100500 разів переробити початок чи певні глави, але кінець ніколи. Бо особисто для мене це те з чого і починаються мої історії

Ева Роман
21.07.2025, 22:09:39

DEKLIN, Супер! Це головне, мені здається. Знати, куди йти

avatar
Дієз Алго
21.07.2025, 08:55:11

В мене теж сюжет " сам себе веде". Правда, переписувати поки що не доводилось, і взагалі правок мало, але...

Показати 11 відповідей
Ева Роман
21.07.2025, 22:08:31

Дієз Алго, Це нормально. Автору заважає картинка в голові. У редактора її немає, тому він помічає одразу провали, обриви та помилки. Різниця з читачем у тому, що читач не розуміє, де проблема, йому не цікаво і він кидає читати. А гарний редактор вкаже, як зробити, щоб те саме стало цікавим)))

avatar
Дана Новак
21.07.2025, 08:30:23

О, в мене зазвичай лише наприкінці все більш-менш складалося... і тоді можна повертатися на початок, аби персонажі мали внутрішню логіку. Знаєте, як ото в "Гамлеті" – "Уся ця маячня має свою систему") Щодо Стаса я була страшенно здивована) Пам'ятаю, була така огидна історія його юнацьких років – зі зведеними сестрами і спробою підриву поїзду – що він здавався абсолютно навіженим і зіпсутим з самого початку, ще до всього його "важкого життя".

Показати 6 відповідей
Дана Новак
21.07.2025, 18:52:52

Ева Роман, ) Так, люблю я потеревеніти про персонажів своїх та чужих) А у вас ну абсолютно у всіх творах, що я прочитала, є що обговорити)

avatar
Сергій Брандт
21.07.2025, 08:43:07

Ні, план треба обов'язково, хоча б приблизний, бо вийде так, що ви писали (образно) про стіл, а вийшов батон.
І важливо завжди знати, чим закінчиться.
В мене буває часто, що є декілька варіантів розвитку подій, але визначитися важко))

Показати 5 відповідей
Ева Роман
21.07.2025, 16:06:37

Дієз Алго, Ну як відкритий - у нього завжди когось не добили. Наче все зло знищили, аж ні, якась тварюка відпочкувалась з крапельки слини чи ще чогось, в останню мить здібності як вірус на іншого перейшли, і нате вам ще одного монстра. Це вірно. У нього майже кожну книгу можна продовжити як заманеться

avatar
Анна Лір
21.07.2025, 08:32:23

У мене теж бувало і герої самі там щось вирішували і сюжет уводили в інший бік, і початок доводилось переписувати кілька різів) Гадаю, це цілком розповсюджені випадки)

Ева Роман
21.07.2025, 09:07:46

Анна Лір, Не можу сказати, що я так прямо переписую, бо глобально сюжет і не змінився, просто хочеться дещо підкреслити, щоб читачеві було зрозумілим, чому вийшло так, а не ось так. Бо 500 сторінок це 500 сторінок, там і автор може забути, з чого починав і як все склалося))))) Жартую, звичайно

Інші блоги
Блог до новинки)
Між нами - мовчання Історія цієї книги починається з обіцянок автора самому собі: ні, я це писати не буду! Але натхнення, як бачимо, не питає. Коли я збирала матеріал для книги "Щоденник служниці", чимало знахідок
Вечір на двох: вареники, розмови й трохи більше
Якщо ваші вечори проходять не так, як у Віки та Івана, то варто щось змінювати ☺️ (майстер-клас від Івана на сторінках книги "Грішна ніч із Сонцем") А наша парочка не просто спілкується, а влаштували бліц-опитування
Візуал героїв ✨️✨️✨️
У хижаків знову поповнення! Думаєте, після "Пастки для хижака" я відпущу вас так просто? А ось і ні! Бодя і Аня вже встигли привернути вашу увагу, і, як багато хто з вас здогадався, ці двоє не залишаться просто
Ти все одно ніколи не будеш кращою...
Важкі слова прозвучали від людини, яка захищала її протягом майже трьох років. Він навіть не здогадувався, що стоїть просто перед нею. Маскування спрацювало ідеально. Алекс не впізнав її. Він дивився на неї, платинову
досягнення)
Книга Щоденник служниці побувала на першому місці в категорії "Історичний роман"!) Дякую за підтримку!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше