Він зʼявився без попередження. Озброєний логікою й уважністю.
Зчитав усе. З першої ж спроби.
Навіть не тремтів.

 Romul Sheridan, ви — або менталіст, або уважний читач із загостреним почуттям літературного рентгену.
(А може просто людина, яка хоч раз у житті щиро чекала когось. Або всіх одразу.)

Так, правильна відповідь — це “ОЧІКУВАННЯ”.
Не кохання, не війна, не магія — а оте глухе, тепле, іноді болісне очікування, яке повʼязує ці історії невидимою ниткою.
(Як нитка в светрі: потягнеш — і весь витвір починає розпускатись, аж поки не залишиться тільки чекання.)

 Я чесно сподівалась, що трохи познущаюсь, потішусь відповідями, а потім гордо скажу "Ага! А ви не вгадали!"
Але ні. Romul просто взяв і спокійно — без драми, без димових гранат — видав правду.

 І, як я обіцяла — рецензія буде. На будь-який твір, який обере переможець. Готуйтесь, зараз хтось стане офіційно розхваленим (або аналітично розібраним) 

А інші хочуть ще одну гру? Але наступного разу буде складніше. Я вже готуюся хитрувати!