Продовження історії "Просто друг"

Скільки років твоєму кавалеру? Як його звати? Куди ви зараз йдете?- цікавиться Тимур.

-Він старше мене. Звати Дмитро. Ми йдемо на дискотеку.- каже донечка, знаючи, що без відповіді батько її нікуди не відпустить.

-І давно ви разом?- питаю я.

-Десь пів року.- каже Ангеліна.

-Можливо нам потрібно з ним познайомитись?- питає Тимур.

-Я гадаю це зайве. Ти й так відганяв всіх моїх кавалерів.- каже донька.

-То ти ж ще була мала, не розумна. Та й зараз, ще мало, що тямиш.- каже Тимур.

-Тату, я хочу кохати і бути коханою, а не сидіти в 4 стінах. Я буду обережною. Не переживайте за мене тату і мамо.- каже Ангеліна, проходячи повз нас на вихід.

-До 11, щоб була вдома.- кажу я.

-Добре, добре.- каже донька і накинувши піджак та одягнувши білі кросівки – рушила в ніч.

-Невже ми вже стали такі старі.- каже Тимур, чухаючи потилицю.-Нещодавно ми їй горло лікували і в садочок водили…- каже він.