Як "Хроніки Муіреля" отримали свою назву❤️
Привіт, книголюби☺️! Хочу поділитися з вами невеликою історією про те, як народжувалася назва моєї трилогії.
Почала я писати її навесні 2023 року. З того часу багато що змінилося в моєму житті: я змінила роботу, закінчила одні невдалі стосунки та тричі переїжджала, але одне залишалося незмінним – моя пристрасть до написання цієї історії.
Перша книга "Актавіранська фея", мала кілька робочих назв. Першою назвою, під якою я починала писати першу частину це "Смак пурпуру". Але сюжет розвивався, зазнавав значних змін, і ця назви перестала відповідати задуму. Коли я завершувала книгу, вона отримала назву "Магія починається з помаху крил". Проте моя тестова група її забракувала.
І ось, коли я почала працювати над другою частиною, назва "Королева Магдешу" спала мені на думку майже одразу. І саме в цей момент назва "Актавіранська фея" (для першої книги) немовби сама собою випливла із загального сюжету, який я вже добре знала для всіх трьох книг.
Іноді найкращі рішення приходять, коли ти найменше на них очікуєш, чи не так?
Таємниця Архаіла
Знаєте, прототипом для Архаіла, перевертня з першої частини, став персонаж Вовка з одного мінісеріалу початку 2000-х років. Любителі жанру одразу зрозуміють, про що я! Напишіть, якщо вгадали!
Проте, після завершення книги та першого редагування, під час якого я переписала близько 40% тексту, мені довелося видалити багато фрагментів, що вказували на цей факт. Що ж, так буває – іноді задля цілісності історії доводиться жертвувати такими "великодками".
Віолет: моє дзеркало ?
А ось у випадку з Віолет, королевою Магдешу, я дозволила собі дещо незвичне: додала героїні трохи від свого характеру, звичок та навіть зовнішності. Скажу чесно, відчуття було досить дивним. І, мабуть, повторювати подібну практику я більше не буду. Все ж таки, приємніше, коли персонажі існують окремо від автора, чи не так?
Сподіваюся, ці невеликі "секрети" додали вам ще більше інтересу до світу "Хронік Муіреля"!
Рухаємось далі)
Зараз, у третій книзі, розвивається історія нових персонажів, Анатараля та Велєсси. Вони буквально "народилися" під час подій перших двох частин. Їх закинуло на пустельні землі та руїни колишнього королівства. Хоча ці персонажі повністю оригінальні, історія про полонених цілої раси та їхнє прагнення до волі була натхненна реальними подіями. Тож усі їхні переживання та почуття мають справжнє підґрунтя, і я сподіваюся, що читачі відчують це.
Звісно, це не всі цікаві моменти, які траплялися під час написання трилогії, але я була рада поділитися тим, чим готова була!
Приємного читання! Я все ще з нетерпінням чекаю на той самий відгук✨✨✨
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ мене в усіх героях є щось від мене: або якась риса, або звичка, або навіть якісь думки, які приходили до мене під час депресивного періоду. Я всім їм щось додаю. В той же час роблю їх і самодостатніми, незалежними від мене. Так, складно балансувати. Але так герої більше схожі на живих людей, а це по-моєму головне.
Белла Ісфрелла, В мене скоріше, письмо — це спосіб саморефлексіі.
Дякую,що поділилися історією про народження серіі. Цікаво дізнаватися ,як у автора зароджується сюжет чи ідея книги.
Хроніки Муіреля дуже гарні.Прочитані,чекаю на завершення третьоі кники. Успіхів та натхнення.❤️❤️❤️
Любов Козлова, ❤️❤️❤️
Хроніки — апріорі класно;))
Romul Sheridan, Я трохи порушила хронологію, але зважаючи на те, що події в трилогії охоплюють понад п'ятсот років, вирішила, що лише так назва доповниться ідеально)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати