Сьогодні до кінця доби діє знижка на завершену історію Аяди та Іріана "Аурельська Академія. Спляча душа".

Подув легкий осінній вітерець і разом з пахощами вогкої землі, осіннього листя та хвої, чутливий вовчий ніс вловив аромат грозової свіжості та нотками лунелії. Шерсть на загривку стала дибки, кігті впʼялися у вогку землю, вовк загарчав.

«Трясця! Ні, не смій!» — подумки заволав я вовкові й втратив контроль. Ніби сторонній спостерігач я дивився, як червоний вовк блискавично стрибає на тендітну фігурку Аяди.

Вдих — її аромат дуже яскравий, такий, що перебивав всі навколишні запахи — заповнював кожну клітинку, вплітався у нутрощі, проникав у шкіру й кров. Ще один вдих — вовк тицяється вологим носом їй у шию і в голові ніби спалахують магічні іскри. Відчув, як сверблять ікла, її шия так близько. Один укус і вона моя — наша.

В голові все переплуталося. Моя свідомість зливалася з вовчою. Я намагався взяти звіра під контроль, але її запах, який дурманив мозок — зробив звіра надто неконтрольованим.

Під шорстким язиком відчув смак її шкіри: трохи солонуватий від поту, але не менш збудливий, запаморочливий. Усвідомив, що вовк її «поцілував».

— Щ-що ти робиш, — пролунав хрипкий голос Аяди.

І це нарешті дало мені сили повернути контроль над своїм вовком. Я був так близько до її шиї — не втримався, знову лизнув тендітну шийку й загарчавши, кинувся геть від спокуси.

А також нагадую, хто не бачив: зараз публікується коротенька історія Каріни, подруги Селени з "Поклику". Історія публікується у книзі "Між світами" і буде безкоштовною.

Щоб бути в курсі новин та не пропустити новинки, підписуйтеся на мої сторінки:

Букнет

Інстаграм

Телеграм (тут будуть анонси книг, візуалізації, новини, розіграші промокодів та просто можна поспілкуватися зі мною)

Фейсбук.

Також запрошую колег авторів до мого телеграм-каналу з артами та обкладинками