Очі хижака: що приховує Араґан

Любі читачі нова глава роману «Дарована чудовиську» — перша зустріч із Араґаном

Якщо ви вже знайомі з моєю книгою «Дарована чудовиську», то знаєте, що в ній багато таємниць, магії і несподіваних поворотів. Сьогодні хочу поділитися з вами уривком із нової глави — сценою, яка змушує затамувати подих і відчути всю напругу першої зустрічі з одним із ключових персонажів — Араґаном.

Випрямившись у весь свій величезний зріст, він застигає на місці не зводячи з мене свого пронизливого погляду, наче хижак.

— Тепер ви мене за це вб’єте? — напружено перепитую, боягузливо відступаючи назад.

Брехня! Він саме спостерігав. І ця «зіпсована їжа» — лише привід. Але навіщо?

Та Араґан не відповідає. Несподівано нахиляється до мене. Його рухи — швидкі й плавні, відточені до бездоганності, як у справжнього бійця. За мить він легко вириває тацю з моїх тремтячих пальців. Ця спритність, ця котяча грація, з якою він рухається, зовсім не в’яжеться з його кремезною статурою — і саме це лякає найбільше.

Я примружуюсь, завмираючи в очікуванні смертельного удару. Врешті-решт, яка різниця — померти від голоду чи від руки цього чудовиська?

Цей фрагмент я обрала не випадково — він чудово ілюструє складність і багатогранність образу Араґана: кремезний, грізний, але водночас надзвичайно небезпечний і швидкий. Його загадковість і сила буквально притягують увагу змушуючи підкорятися.

Якщо вам цікаво дізнатися, що буде далі, запрошую до читання: Дарована чудовиську на Booknet