Про "Ерос" та Письменницькі труднощі

Вітаю!

Для автора важливо знати та розуміти те, про що він пише. Чи це якісь механічні процеси виготовлення деталей, чи психологія жінки з післяпологовою депресією, чи просто взаємодія між двома людьми, яку ми називаємо коханням. Останнє стане головною темою моїх роздумів. 

Писати про романтичні почуття між героями, коли ще не відчував цього, складно. «Ерос», який нагадаю є моїм романом про реаліті-шоу, де головна тема це пошук кохання, був справжнім випробуванням. Чи вдасться передати симпатію між персонажами? Чи спалахне іскра? Чи зможуть це відчути читачі? Багато сумнівів переслідували мене. 

Поставивши собі ціль освоїти любовні взаємодії, я повернувся до написання «Еросу». Спершу цей рукопис мав стати сценарієм для ВН, але не вдалося. Згодом видалося непоганою ідеєю перетворити його в книгу. Тут було все: і вісім персонажів, з якими можна експериментувати; і питання кохання, яке в кожного було особливе; і доволі простий сюжет, який сприяв моєму навчанню. Звісно, зараз я розумію, що це рішення дещо дурнувате… Чи не краще взяти чотирьох персонажів, де повноцінно розкрити їхній «голос» та мову кохання? Однак не буду жалкувати про це рішення. Що зроблено, те зроблено. 

Ерос – це про внутрішню красу. Шоу, де люди знайомляться із внутрішнім світом своїх майбутніх партнерів, а не зі зовнішньою оболонкою. Тут буду без спойлерів, тому звертатимуся до персонажів у їхньому образі ерота. У шоу були три види побачень: міні, де гг проводив короткий час з еротом без маски; групові, де всі без масок брали участь у загальній активності; індивідуальні, де гг не знав, із ким бачиться у віртуальній реальності через маску. В останньому варіанті учасники називали себе іменами відповідно еротів, відомих нам з історії. Отже, знайомтеся з ними та мовами їхньої любові:

Головні любовні лінії:

Антерос – взаємне кохання. Тип любові – Прагма, де панує взаєморозуміння та спільні цілі. Мова кохання – вчинки. 

Геділог – кохання словами. Тип любові – Ерос, де панує пристрасть. Мова кохання – слова. 

Гермафродит – кохання чоловіче та жіноче. Тип любові – Агапе, де панує безкорисне почуття. Мова кохання – дотики.

Гімерос – неконтрольоване кохання. Тип любові – Манія, де панує залежність. Мова кохання – подарунки.

Потос – тужливе кохання. Тип любові – Філія, де панують дружні почуття. Мова кохання – спільний час. 

Романи:

Афродіта – пристрасне кохання. Тип любові – Людус, де панує постійна боротьба. Мова кохання – дотики. 

Гіменей – шлюбне кохання. Тип любові – Сторге, де панують довгий та повільний розвиток стосунків, навіть якщо без пристрасті. Мова кохання – спільний час. 

Що означають ці визначення? Це мої спроби вивчити кохання якщо не зсередини, то ззовні. У романі я намагався показати, як ероти демонструють ці грані їхніх почуттів. Комусь комфортніше завалити коханих подарунками. Чиїсь глибокі почуття переростають із дружніх у пристрасні. Для інших шлюб це основна ціль стосунків, де вони зможуть побудувати життя. І так нескінченно. У кожного з цих еротів та Афродіти є спільний фінал із гг. Загалом написані сім альтернативних кінцівок. Ви можете обрати, з ким залишиться ваш герой.

На жаль, під час написання відбулося багато різних приємних та не дуже подій. Дещо забулося. Змінилися орієнтири. Однак я вклав у цей роман багато власних думок та поглядів. І навіть якщо не все задумане вдалося створити, сподіваюся ви однаково зможете провести з користю час за прочитанням «Еросу». Чи вдалося мені вивчити кохання? Мабуть, ні. Це не засмучує, адже я однаково зміг попрактикуватися з голосом персонажа.

Як у вас, письменники, з любовними лініями? Що для вас кохання?

Дякую за увагу!

Зустрінемося в сяйві старих та нових історій!