Він піднявся і повільно, наче крадучись, попрямував до мене.

- Я не зраджував тобі, Лея. - він присів біля моїх ніг, поклавши голову на мої коліна.

- Я вірю тобі. - відповіла я, зариваючи свої пальці в його білі пасма.

- Справді? - він підняв очі на мене і в них було стільки подиву і невіри, а ще надія, що я не втрималась і опустившись поряд, поцілувала його. 

- Так. - відповіла на видиху, на мить відірвавшись від цих спокусливих і таких бажаних губ.