Вітаю, ти знову працюєш на мене!

Вітаю, любі поціновувачі прекрасного!

Іноді з новими книгами, забуваєш згадувати інші книги, написані давно, чи на дуже… але забуваєш. 

Так от - я буду іноді згадувати свої книги, які не дуже часто обдаровую увагою, але які люблю всі своїм серцем. 

*****

Запрошую, до цієї пари (імена активні і ведуть до книги) 

Янг & Рія

*****

“— Стоп! Стоп! І ще раз стоп! Ти знову мій бос?!
  — Саме так. — Янг весь світився.
  — Я зараз закліпаю і прокинусь. — Я заплющила очі і розплющила, але це не сон. Янг Скай особистою персоною стоїть навпроти мене і усміхається своєю фірмовою, мега сексуальною усмішкою. — Ти знущаєшся?!
  — Чого це?
  — Як ти це все влаштував?
  — Можливо, це збіг. — Знизавши плечима, він дражнив мене.
  — Ніяких збігів. Я пішла звідси. — Я розвернулась і хотіла піти, але Янг вилетів у двері, і опинившись переді мною, зупинив мене.
  — Колібрі, куди летиш? Крихітко не так швидко.
  — Я хочу піти. — Схрестивши руки під грудьми, я дивилася на нього у притул.
  — На жаль.
  — Що означає – «на жаль»? — Хмикнула я.
  — А те, що хочеш ти чи ні, ти працюватимеш на мене. Я твій бос.
  — Мені байдуже до того, що ти там говориш.
  — А от документам не байдуже.
  — Ти про що?
  — Проте, що ти підписала угоду і тепер мусиш зробити те, що зобов’язана. Тобто – створити мені всі умови для проживання в цьому будинку. — Він подивився через мене на будинок, потім розвернув мене і повів до дверей.
  Я розуміла, що я влипла. Трясця! Бляха-муха! Я підписувала документи і навіть не глянула на радощах хто мене наймає. Мене обкрутили по повній програмі. От трясця!
  Скинувши його руки зі своїх плечей, я застогнала, бідкаючись на те, що я неуважна.
  — А може?...
  — Ні, не може. Ти будеш працювати на мене.
  Я розвернулась, і піднявши на нього голову, зіштовхнулась з ним. Я хотіла позадкувати, але де там – він мене схопив за талію і притиснув до свого міцного тіла.
  Боженьку… все, як тоді… Все, як п’ять років тому. 
  Моє дихання збилось, як тільки він нахилив голову, а його фірмовий одеколон залоскотав мені ніс. Він знущався, усміхаючись мені в обличчя, знаючи, як впливає на мене. Його очі блукають моїми губами і я мрію про те, щоб відчути смак його цілунку, але я не настільки дурна, щоб піддатись спокусі.
  — Відпусти мене.
  — Не можу.
  — Можеш.
  — Ні, ти на мене працюєш. Тож, розвертайся Колібрі і ходімо до будинку, ти його оглянеш, і скажеш що думаєш, які є ідеї, і ми все обговоримо. — Його пальці на моїх плечах обпікали шкіру, я вся спалахувала і уявляла цю гармонійну, плідну працю... Трясця! Про що я думаю?! Ніякого сексу з ним. Робота. Лише робота. І до того ж я не бажаю на нього працювати, але ж я дурне дівчисько, яке не глянуло, що підписує. В своїй ейфорії я налажала і забула дивитись в два ока. — Пішли, пішли… — Янг мене розвернув, опустив руку на мою талію і повів до будинку.
  — Янгу… давай домовимось… Я не можу на тебе працювати. Розумієш?
  — Ні, не розумію. Не бачу причини - чому ти не можеш працювати на мене. Мені потрібна допомога, тобі робота, тож… Здається все супер.”

Хто хоче побачити естетику до книг з дорослими смаколиками, вам треба звернути ось сюди - ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ

Підписуйтесь на СТОРІНКУ БУКНЕТ щоб до вас постукали гарні новини)

Ще один телеграм (тріо авторок) 

Мирного неба!!! Героям Слава!!!