Балада | Розділ 4. Зимні любити не вміють. Селест

Привітики!

Сьогодні, о 21:00, на нас чекає знайомство з новим персонажем "Балади про сяйливу троянду та кригу", Ладою. Агась, Селест із Антаресом ще досі на сторінках темної фентезі-казки напряму не говорили, але колись це таки станеться) 

Традиційне: 

розділ 4 містить всього-на-всього 

1648 слів та 10923 символів =)

Спойлерний (ключовий) фрагментик:

На жаль, так ми Кровавими Місяцями створені. Зимні, неначе ті криводушні сирени, спершу приваблюють нас, Єдиних, неземною красою, щоби в кінцевому висліді знищити, розтоптати, в кригу закувати, позбавивши волі. І ми, неначе метелики, що на згубне світло мчаться, таки мов на крилах вже не одну сотню років летимо на зустріч п’янкій згубі, з легкістю, мов достоту безвольні ляльки, піддаємося їхньому нищівному впливові, впритул не бачачи небезпеки, що таїться під гарнюнім личком… Пам’ятай, Селест, — Лада нахилилася над нею застережливою тінню, — що́ б не сталося, як би його лик тебе не манив, які улесливі слова той не підбирав би, надійно в пам’яті закарбуй: Зимні любити не вміють.

Безмежно дякую за ваші коментарі до книги! Це для мене дуже цінно:

ваші глибокі роздуми та припущення, а також перші враження

❤❤❤

P.s. Більше ниття та цікавого контенту

туть, в письменницькому тг-каналі,

а ілюстрацій 

туть, в інсті

Будемо створювати й далі казку в реальному світі

✨✨✨