Рецензія на роман Сергія Брандта Сім граней обману

За традицією спочатку залишаю писалання 

https://booknet.ua/book/sm-granei-obmanu-b438794

У романі «Сім граней обману» Сергій Брандт майстерно грає на межі жанрів, поєднуючи детективну інтригу з психологічним трилером. Його стиль — стриманий, точний, влучний. Автор не захоплюється зайвими описами, але кожна сцена містить достатньо деталей, щоб створити відчуття напруги та занурення.

Сюжет — це павутина, сплетена з брехні, правди, недомовок і особистих драм. Автор веде читача стежками зради, владних ігор та моральних виборів, де кожен герой має власну темну сторону. Така багатошаровість — одна з головних переваг книги.

Особливо вражає психологізм персонажів: вони живі, складні, не ідеалізовані. Жоден із них не подається чорно-білим. І це додає історії реалістичності й глибини. Діалоги — напружені, динамічні, часто не менш важливі за дії. Напруга наростає поступово, і в цьому — сила твору.

Стиль письма вирізняється кінематографічною чіткістю: сцени легко уявити, темп витримано, а композиція — логічна. Автор уміє подавати інформацію дозовано, зберігаючи інтригу до фіналу. Читач відчуває себе не просто спостерігачем, а співучасником розслідування.