Мій демон

Вітаю, друзі!

   Новий розділ уже чекає на вас, а я – на ваші враження й думки. Саме звідси починається ближче знайомство з демонами – істотами, що кидають виклик усьому, у що Саміра вірила раніше.

    Він з’являється, коли вона вже тоне. Його руки –  жар, його очі –  полум’я. Темрява не встигає втримати Саміру, бо демон відвойовує її душу, обіймає… по-справжньому. Той випадок, коли демон приходить не по душу – а щоб врятувати. Але кому він служить, і що отримає взамін?

   У моїй історії демони – не ті, що з біблійних канонів. Вони не живуть у пеклі й не мучать душі. (Для цього існує отой злощасний Четвертий Вимір.)

    Демони –  це окрема раса. Надсильні істоти, породжені з вогню й темряви. У них –  надприродні здібності, розум, іронія й гнів. Вони можуть бути веселими, благородними, або підступними й жорстокими. Але всі вони однаково насторожено ставляться до людей. І все ж... діє закон. Один для всіх. Є Імператор –  і вони підкоряються його волі.

   А ще в них є крила. Не шкірясті, як у кажанів. А оксамитові, мов у чорних лебедів. Темні, величні, беззвучні. Вони не тільки зброя чи прикраса. Це – втілення сили. Їх не кожен має право розгорнути. І не кожен здатен витримати дотик цих крил.У цьому розділі – тільки перше торкання крила. Далі буде більше. Глибше. Темніше. І тепліше водночас.

Таким Танхая в напівдемонічній подобі побачив мій Юен. Без крил, бо в людському вимірі вони приймають свою другу іпостась – цілком людську.

А як ви уявляєте собі демонів? Вірите в існування подібного?