Втома. Біль. Розчарування.

​​​​​​Привіт, мої хороші!❤️

Я з продою сьогодні)

Там в Таліни такий урок має бути, що хай обходить кожного! А ще - вона несвідомо скучає за Максом. Підтримаєте її? "АРІЯ. Він ніколи не стане моїм"

-Таліна!? Чай будеш?! - Чую крізь привідчинені двері з коридору. 

- Ні, Саш, дякую! - Не маю бажання ні з ким розмовляти. 

-А що, так і будеш про свого масіка мріяти? - Вже заглядає з двома чашками ароматного м'ятного чаю. 

Усміхаюсь їй. І в цю мить на душі стає... зле. 

Та ні, не зле! – Втома – від очікування. Біль – від несправжньості. Розчарування, попри здогадки, що більше не побачимося. 

Хай йому грець! Я чекаю його! Вже місяць!!! Чекаю, коли, в дідька, просунеться голова з темно-каштановим, майже чорним, волоссям, і чорними, як вуглинки, очима, і той самий низький бархатний голос мовить: "Таліно Сергіївно?".

Опускаю очі долу. Мотаю головою.

-Він не мій, Сашо. І, мабуть що, ніколи моїм не буде.

Міцно обіймаю кожного і кожну❤️!)

Завжди Ваша Тая)