Відгуки читачів ❤️

Ранок почався з погроз.

За чашкою кави заходжу я на сторіночку "Балади про сяйливу троянду та кригу", аби подивитися, чи нема випадком нових коментарів, а там... ГОЛЯК. Моє авторське серце мало не розірвалося, адже так хочеться бачити зворотний відгук. Зізнатися, залежна я трохи від цього.) Тому й довелося трохи в письменницькому тг пригрозити...)

Ясна річ, я й так знала: мої віддані читачі обов'язково поділяться своїми думками! Просто "Балада" для мене дуже непроста історія, своєрідний виклик, темне фентезі-казка, в якій мізер теплих почуттів, натомість море крові. Я навіть вагалася, чи жанр "любовне фентезі" обирати, бо... щирими почуттями, такими, як в Майка та Діани з "Пір року. Зникнення Зими" , тут навіть і не пахне. Тому кожен відгук неабияк важливий. Просто знайте:

я дуже ціную ваші глибокі роздуми, які ви залишаєте під книгою

❤❤❤

Це не тільки надихає, але й дає зрозуміти: я на правильному шляху☺️

Просто не можу не поділитися вашими коментарями туть) Вони навсправжки заслуговують окремої збірки.

«Замість прологу». Привіт, моя Сонячна) Оце так вайб темного фентезі ти влаштувала прямо від «порогу», трохи неочікувано /хоч ти й попереджала/, але я в захваті! Звісно, від того, що такий персонаж загинув на початку, мені сумно, але я вже в передчутті шикарної нової історії. Я правильно зрозуміла: він був з племені Єдиних?

Поки читала, зрозуміла, як скучила за твоїм стилем написання — він в тебе особливий та вже впізнаний. Описи насичені, яскраві, і такі «смачні». Добре відчула вайб Проклятого лісу. Та й всі думки з емоціями персонажа ти передала чудово!

А ще ти таку несподівано таку істоту додала до історії, що я досі в шоці, в хорошому розумінні цього слова. Дуже люблю різних фентезійних чи міфічних істот, прямо пищу від радості)) *⁠\⁠0⁠/⁠* А крім чукабабри, я там ще одних в небі помітила — місяцептахи, ах!)

Мені вже заздалегідь шкода бідну Селест... ಥ⁠‿⁠ಥ Нав'язана роль безпорадної королеви, коханий загинув, ще й який пихатий охоронець намічається... Ох, щось буде!)

Ханночко, я бажаю тобі безмежного натхнення та віри в себе! З нетерпінням чекаю на продовження! Ти прекрасна авторка! (⁠~⁠￣⁠³⁠￣⁠)⁠~

Лекса Т. Кюро

Розділ 1.
Яке прекрасне місто перед очима Антареса) Але все псують думки про Селестину.
І шлях йому лежить до Проклятого лісу. Що ж там трапиться?
Дякую! Ну твоя мова - це кайф)))

Розділ 2.
А в Проклятому лісі чекає гаряча зустріч...
І от чому Єдині та Зимні не можуть жити в мирі? Обов'язково треба напаскудити.
Але Зореслав так турбується про сестру!)

Тетяна Овчіннікова

Розділ 3)
«Книги ще нікого не вбили» — звучить дуже гарно) Порівнюючи Кріоса й Антареса, можу сказати, що перший більш м'який, але водночас справедливий й здібний хлопець. Другий — запальний, через що його емоції беруть верхи над самим тренуванням) Але, чесно кажучи, Кріос такий милий:) Дуже припав до душі)) Враховуючи ще той факт, що він любить читати, взагалі ідеальний хлопець, хахах)))
Обов'язково погоджуюся зі словами Кріоса в кінці розділу. Адже будь-яка людина точно не зраділа б, якщо її відправили до якогось замку, відірвали від звичайного життя... В додаток до цього в Селест помер коханий. Їй точно зараз не до якихось законів.
До речі, тренування ти описала дуже красиво :) Мені взагалі дуже подобаються ось ці описи бійок, тренувань... Адже, як на мене, це досить складно гарно описати щось таке.
Розділ чудовий, Кріос також:) А тобі натхнення і успіхів!)))

Віка Лукашук

Ох...Антарес дуже запальний. А Кріос навпаки такий виважений, виглядає доволі благорозумним. Вони мені нагадають смолоскип в своєму тандемі ( не знаю чи доречне таке порівняння) як Антарес як той вогонь, бажає бути на вершині і горіти, а брат як те руків'я тримає його там, але водночас не дає його вогню ширитися далі.
Ага і тепер я докумекала, Антарес бажає, щоб Селест переїхала у замок, а та не хоче. І це його дратує:)

Інна Турянська

3 розділ дуже цікавий) Ну ти взагалі знаєш, як я полюбляю ці сцени з тренувань та реальних боїв читати. В тебе це виходить дуже яскраво і гарно описує характери героїв. )) Антареса, звісно, видно захопив азарт стосовно Селест. Такий собі спортивний інтерес. Він зовсім не прагне зазирнути в їх душу, спробувати її зрозуміти, побачити душею, а не тільки очима. Для нього це просто цікаве завдання і настанови суддів. Кріос же мені сподобався, так як він більш проникливий, досить здібний і бачить речі глибше, ніж наш головний герой. Подобається цей персонаж, та й його спроби достукатися до Антареса викликають повагу) Що ж побачимо, що буде далі, бо я вже з нетерпінням чекаю коли Селест приїде до Кригожару)

Єва Лук'янова

Дякую, любі! ❤️

P.s. Більше ниття та цікавого контенту

туть, в письменницькому тг-каналі,

а ілюстрацій 

туть, в інсті

P.p.s. А ви залежні від коментарів читачів?)

Будемо створювати й далі казку в реальному світі

✨✨✨