Коли я почала писати четверту главу, зрозуміла, що в минулому блозі трохи прибрехала. Два редагування і готово? Ха, якби ж то! Цю главу я перечитувала і редагувала, мабуть, разів із десять. І що далі пишу, то важче стає. Це зовсім не легко. Коли я пишу, у моїй голові все розгортається, як у кіно — яскраві сцени, деталі, емоції. І мені треба поспішити, щоб усе це зафіксувати, не втративши жодної дрібниці.

У цій главі я намагалася трохи розкрити Максима. Сподіваюся, вам сподобається! Діліться враженнями, мені дуже цікаво, що ви думаєте. ✍️