Чи потрібно авторам давати читачам візуалізацію головних героїв?
Життя ділиться на до і після після того, як трансформуєшся з читача у автора.
Бо як читач я ніколи не любила, коли автор в рандомний момент публікації книги додає фото головних героїв. І ти наче дивишся екранізацію своєї улюбленої книги і хочеться кричати: "НІ. НІ. ВІН НЕ ТАКИЙ. І ВОЛОССЯ НЕ ТАКЕ. І ПОСМІШКА. ДЕ ВИ ВЗАГАЛІ ВЗЯЛИ ЦЬОГО АКТОРА?". Бо в моїй голові вже є сталий образ, який я люблю і змінити його вже важко та й не дуже хочеться.
Але як автор... *саркастичний сміх* я знаю, як виглядаюсть персонажі, оскільки вся книга створена в моїй уяві і крутиться навколо героїв. Їх образ створений з 0. Від підбору кольору очей, до вайбу, який вони мають випромінювати. Все виважено до крихти. І меня хочеться, щоб мої читатчі полюбили їх такими і так само сильно, як і я.
Розсудіть мій внутрішній конфлікт: візуалізація головних героїв — це нав'язування своєї думки читачам чи один із способів для читача краще пізнати героїв?
P.S.: Візуалізацію ГГ моєї першої книги "Очі, в які я закохався" вже у блозі у попередньому пості. Їх трансформація через роки. Вони такі гарні... Тому, якщо хоч хтось ЗА візуалізацію — залиште коментар під тим постом в знак підтримки. Дякую ♥️
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНу дивіться. На мій погляд, візуалізація потрібна. Бо це абсолютно те ж саме, що кастинг в кіно. В кіно ви не побачите "своїх" образів — всі так чи інакше "нав'язані".
А якщо ми без візуалізації уявили персонажа іншим, він може не донести до нас те, що хотів за допомогою нього сказати автор. Гадаю, думку зрозуміли.
Сергій Брандт, згодна. Але в цьому і є привілей книги над кіно — кожен читач має необмежену можливість щодо фантазій під час та після прочитання твору. За це і люблю книжки. Дякую за вашу думку)
На мою думку, візуалізація дуже потрібна) з боку читача я була початківцем на букнеті, тому не знала важливість блогів, не читала їх і не слідкувала за ними. Тому пропускала можливі оновлення в яких показували зовнішність головних героїв, які я так хотіла б бачити.
Звісно, в голові при читанні одразу формується своя картинка. Але як на мене, коли бачиш візуали з боку автора, маєш можливість порівняти і або впевнитись "О це дуже схоже на те, як вони виглядають в моїй голові!" Або ж зрозуміти що це не так, але вдосконалити образ персонажів і вийти в плавання уже з точнішими образами.
Щодо конфлікту, гадаю це скоріш друге ніж перше. Якщо читачеві подобається робота автора, значить і його точка зору, тому це як крок до ближчого знайомства з фантазією творця цієї історії❤️
Enn Berns, як же мені відгукується ваша думка. Дякую ❤️
Візуалізація: нав'язування чи необхідність? Я схиляюся до думки, що це більше нав'язування. І, як ви правильно зауважили, це може зіпсувати враження від улюбленого героя. Читач — це співавтор, і його фантазія не менш важлива, ніж задум автора. Дуже вдячна за цей пост!
Ася Рей, дуже дякую за ваш коментар. Як читач, я розділяю цю думку. Фантазія читача дуже важлива і класно коли з автором мєтч ❤️
Насправді, це питання поставало на просторах Букнету неодноразово. Я, наприклад — за! У мене їх повно у текстах. Стосовно внутрішнього конфлікту, можна сказати так: я художник, я так бачу))
Romul Sheridan, соромно зізнатись, але я відкрила для себе поняття блогу на букнет лише тиждень тому. Тож досі поки не потрапляла на пости з цією темою.
Дякую за Вашу думку. А цитата про художника дуже влучно))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати