Читаємо невеликий уривок?

... — Мене звати Мануель Алькасар, — каже так, ніби його ім’я знає половина Іспанії. — Я родом із Сарагоси й займаюся шантажем, політичними замовленнями та контрабандою. А щодо дочки... — з нагрудної кишені піджака він дістає фото і кладе на стіл.

Беру в руки фото і бачу дівчину, схожу на Софію. Вона трохи старша, з сірими очима і світло-русявим волоссям.

— Це її мати, — з огидою каже Мануель.

— Ви не дуже любляче про неї говорите, — зауважую, відкладаючи фотографію вбік, щоб вона не заважала.

— Якби ви знали, що вона зробила... — крізь зуби відповідає. — Саме через неї я й втратив доньку.

— Розумію. Втрата доньки — це... незагоєна рана, — підігрую його грі.

— Раніше я її кохав, — у голосі гіркота, і я ледь підіймаю брову. ....

Чи правда, що цей чоловік — її батько? Які його мотиви і справжня роль у цій нелегкій історії? І що означають ті кошмари, які переслідують нашу головну героїню вже кілька днів?

З цього моменту ми отримаємо відповіді на ці питання, але… у нас також з’являться й нові.

Не пропустіть. Завтра, о 6:00 ранку, клубок таємниць почне розплутуватися. Але, як це завжди буває, розплутуючи клубок, ти натикаєшся на нові вузлики — або зав’язуєш їх сам.