Зізнання автора + спойлер до 43 глави Приреченої

Сьогодні мене раптово накрило одне дуже важливе усвідомлення: моїм героям бракує глибини. Не тому, що вони нецікаві, не тому, що в них немає характеру чи конфлікту. Просто я так і не встигла повною мірою розповісти, що саме зробило їх тими, ким вони є.

Я не показала дитячих травм, не розкрила перших втрат, не впустила вас у ті миті, коли їхні серця ламались, а душі гартувались. Вони з'явились у вашому житті вже сформованими, але жоден герой не народжується героєм.

Це розуміння прийшло раптово, але разом з ним прийшло й натхнення. І я знаю, що ще не пізно. Там, де це дозволяє сюжет — я повернусь. Додам. Поясню. Подарую вам більше живих сцен з минулого моїх персонажів.

Бо тільки знаючи, звідки вони прийшли, можна по-справжньому зрозуміти, чому вони обрали саме цей шлях.

Дякую, що йдете разом зі мною. 
Попереду — глибше. І щиріше. 

Ловіть невеличкий спойлер до наступної глави '' Приреченої ''

...Імператор невдоволено супиться. Він стоїть мовчки, дивлячись на мене, потім мовчки знімає плащ і вкриває ним мої плечі. Плащ теплий, пахне сандалом і димом. Пахне безпекою. Пахне ним. І цей запах несподівано приємний ,дарує мені спокій та огортає впевненістю . Я роззираюсь навкруги ,не розуміючи що саме сталось і де поділись мої непрохані гості . Але все спокійно , незаймана природа надійно приховує цю таємницю ,а задавати питання я не наважуюсь .Та і невпевнена що хочу щось знати ,я хочу просто забути .

— Я повезу її , — спокійно каже Сет. Радість і розчарування змішуються в мені в дивному поєднанні.

 Ембаріон  лише фиркає невдоволено. Їхня мовчазна суперечка напружує повітря навколо, як перед грозою. Зрештою Сет знову підіймає мене, садить на коня і злітає позаду надійно припечатуючи  рукою до своїх грудей. Я тиснуся до нього, бо втома накриває, але всередині — буря. Його дихання біля мого вуха. Його руки на моєму тілі. Його серце — повільне, рівне, вперте. Він тримає мене так, наче це не тягар, а щось значуще. Моя свідомість то хитається, то прояснюється. І з кожним новим кроком коня я відчуваю себе то вразливішою, то спокійнішою. Якась частина мене знаходить у цій близькості розраду...

  Як вважаєте хто і чому з двох братів підходить нашій Шантаріель найбільше ? Можливо саме твій коментар вплине на долю героїв .