Створювати антагоніста — для мене це завжди найбільший виклик. Не тому, що бракує фантазії. А тому, що справжнє зло — це не кліше з фільмів, не чорний каптур і не бажання «захопити світ». Це щось глибше, тихіше, підступніше. І писати про це складно, особливо коли ти сам у житті далекий від жорстокості, зради чи ненависті.
У моїй книзі «Сингулярність. Контакт» антагоніст — це "Примара". Але він не народився ворогом. Він ним став. І саме цей момент ....момент перетворення ...був найважчим і найцікавішим для мене як для автора.
Його життя — це серія падінь, з яких він намагався підвестися, але з кожним разом в ньому щось ламалося. Спочатку гачок. Шпигунство. Потім втрата посади, приниження, відчуття, що тебе викинули як сміття. І нарешті страх. Прозріння, що як не зрадиш своїх, то тебе знищать другі. Він не обрав шлях зла. Його штовхнули туди.
Коли я писав його історію, я не міг просто зробити його "поганцем". Я мав зрозуміти його. Відчути той момент, коли ти стоїш на краю...і світ каже тобі: «Ніхто не прийде рятувати. Рятуй себе сам, як зможеш».
Ось чому Примара став загрозою. Бо вибору вже не було. Бо його людяність зруйнували ті самі сили, які колись називали його героєм.
Антагоніст — це не просто персонаж, це запитання. А що було б зі мною, якби я опинився на його місці? Чи витримав би я? А ЩО БУЛО Б З ВАМИ?
____________________
ps. Я досі вважаю, що мені не вдалося розкрити свого "Примару". Я не зміг, не, тому що не хотів, а, тому що не вийшло!
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНу "чистого зла" не існує, бо це небуття. Зло оживає лише за допомогою носія. А от яким він буде, цей носій, це вже питання інше.
Зрештою, чому завжди антагоність це виключно зло? Ми ж дивимося на проблему через очі головного героя? А це вулький погляд. Я так іноді, краєм ока, дивлюся на головного героя під іншим кутом і малюється інша картина. А що, якщо головний герой не добрий і позитивний, не той, котрий рятує всіх і вся - а саме він і є зло? А його опонент є добром. Адже зло ховається за маскою добра. В той час я саме добро не потребує прикрас.
Шкода ще не можна в коменти пікучі додати. Але у мене антогоністом завжди напівзагадковий, мені здається для читача має лишитися трішки питань і роздумів чому саме він такий. Я лише даю підказки і напрямки роздумів.
Вадим Івахнюк, Оу, це твір не зовсім про антогоніста, хоча там є глибокі задатки до того. І нажаль я його заморозив, бо жахи то була проба пера і мені вони важко йдуть :)
О, яка цікава тема! Я теж маю таку мульку, що мені складно описати чисте, рафіноване «зло заради зла», бо сама в нього не дуже вірю. В мене антагоністи стають ТАКИМИ, бо інакше не можна було. Вони бачать сенс у обраному шляху, а подекуди і єдиний вихід.
gozhelna, Це як і в мене. Тому, що так веде їх шлях
Люди не народжуються злими , вони такими стають . І дійсно дуже важливо показати в книзі чому так відбувається
Вікторія Ляховець, Так цілком і повністю згоден. І повторюся мені не вдалося , зробити такого антагоніста який він мав бути
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати