Хотіла просто ввести одного персонажа. Одну-єдину фразу йому дати. Ну, знаєте, такий — вийшов, сказав мудре/дивне/безглузде/фатальне (потрібне підкреслити) і зник у тумані сюжетних подій. Аж ось…
…п’ята сторінка його біографії, психологічного портрету, дитячих травм, родоводу та улюбленого сорту чаю.

Він навіть не головний герой. Він навіть не другорядний. Він… реплікант. Реплічник. Реплікер. Одноразовий персонаж, одним словом.
І він скаже лише одну фразу. Але, чорт забирай, ця фраза змінить усе.

А тепер я сиджу, читаю його анкету на п’ять сторінок і думаю:
— Друже, може тобі окрему повість видати?..
— А може ти й не зникнеш?..
— А може я просто… не вмію нормально писати побічних персонажів?..

А як у вас із цим?
Буває, що випадковий герой уривається в текст, захоплює владу, заводить читачів і вимагає сцену в кожному розділі?
Діліться своїми «незапланованими» улюбленцями в коментарях



А ось і він спробуйте вгадати ким він працює?) він з "народжена стати тіню"