Учорашній пост викликав неочікуваний ажіотаж — я бачила вашу активність і коментарі, і це неабияк надихає. Тому вирішила: анонси до нових глав Приреченої стануть регулярними.

Тож що б очікування не було надто довгим — ловіть невеличкий уривок і свіжу ілюстрацію :

... Клянуся, я не створений для того, щоб ганятись по лісах за норовливими ельфійками. А особливо тими, які самі не знають, чого хочуть.

Ми з братом розділились — її кобила тікала так, наче самі демони гнались за нею по п’ятах.Хоча впринципі так воно і було. Сліди петляли, губились, змішувались з іншими — ідеальна плутанина, якщо хочеш сховатися. Але я знав: це вона. І вона не просто тікала. Вона втікала від нас.

Я з кожним кроком дратувався все більше. Час ніби зупинився. Я й гадки не мав, чи рухаюсь у правильному напрямку, але здаватися — не в моєму стилі.

Раптом дерева розступились, відкриваючи переді мною вид на спокійне, скляне озеро. На мить я навіть зупинився, аби перевести подих — і саме тоді побачив її.

Спершу — тіло. Вода блищить на блідій шкірі. Волосся, як срібло, розплилось навколо. А тоді його — майбутнього мерця . Він саме виносив її з води тримаючи наче зламану ляльку. Я рвонув вперед, не думаючи ні про зброю, ні про небезпеку. Лють піднялася в мені, мов вогонь — гаряча, руйнівна. Вже не існувало нічого, крім її і того, хто наважився її торкнутись...

Цікаво чи вгадали героя за цим уривочком ?