Чукча нє чітатєль???

Не маю наміру нікого звинувачувати у неграмотності, проте, скоріш за все, мій допис буде сприйнятий саме як звинувачення.

Я, інколи, шукаю тут твори, які зможу озвучити (звісно з дозволу автора), а тому починаю читати досить немалу кількість книг. Але от повністю дочитую мало які. Не претендуючи на високе звання українського поета чи письменника, я, втім, дуже засмучений не те що якістю творів, а, скоріше, якістю мови, якою вони написані. Розумію, що багато хто з нас виріс у російськомовному середовищі. Багато хто більшу частину своїх творів писав саме російською (а можливо і досі пише, паралельно перекладаючи твори українською). Хтось намагається відразу писати українською. Це, повірте, добре помітно.

Радію з того, що автори намагаються перейти до українського мовного простору. Але сумно з того, що робиться це інколи, вибачте, на "(тут був матюк, вибачте ще раз)". Більшість слів - українські? Літера "ы" не трапляється? Набачили "Ґ"? І все - текст вважається написаним українською мовою.

Сьогодні натрапив на один твір (на іншому ресурсі, не тут). Більше як на дві сторінки читання мене не вистачило, хоча, можливо, тема і все інше - непогані. Але от відчуття, що автор не поважає читача, було досить глибоким. Твір, скоріш за все - писаний російською (так, декому досі досить важко думати і писати українською, особливо маючи слабкуватий словниковий запас) і потім - перекладався. Я не проти - беріть діпл, або якийсь інший перекладач і вперед. Але ж не забувайте про редагування та вичитку. Прочитайте переклад! Знайдіть українські відповідники "недоперекладених" слів чи й речень.

Ви, як письменники, формуєте лінгвістичний окіл, у якому живуть ваші читачі. Наповнюйте його якісним вмістом, заради всього святого! Українська мова значно багатша за російську, насамперед унікальними  лексемами, притаманними тільки нашій мові.

А часто складається таке враження, що "чукча нє чітатєль! чукча - пісатєль", і ця парадигма позбавляє авторів навіть наміру вдосконалювати свою мову, читаючи класику української літератури, або якісні переклади. 

Я, як диктор, можу в процесі озвучування книги дозволити собі виправляти певні огріхи (куди ж від них подінешся), котрих припускаються автори. Але коли виправляти, за відчуттями, доведеться не менше чверті тексту - такого автора, яким би він креативним не був, читати не хочеться зовсім.

Самвидав - річ непогана. Але, як і у всього інтернету, його головний недолік - спаскудження хорошої ідеї недолугим контентом. Бо, рейтинги - то "наше всьо". А формуються вони кількістю, валом, вподобайками, але аж ніяк не якістю, зазвичай. Бо у самвидаві відповідальність за якість лягає на автора контенту. А йому - ніколи, бо на післязавтра потрібно народити главу, інакше підписники будуть... хто зна, що вони там будуть.

Панове, перечитуйте і редагуйте написане. Бо, не приведи Господи, вас почнуть читати наші діти. Не забруднюйте їхню свідомість недоколиханими мовними конструкціями та недоперекладеними словами.

Дам одну пораду. Невеличку, для тих, хто захоче самостійно оцінити якість своєї мови. Візьміть диктофон і начитайте дещо з своїх книг. Це не має бути запис студійної якості. Просто запис. А потім прослухайте, через деякий час. Або дайте прослухати комусь. Озвучені тексти сприймаються зовсім не так, як написані. Ми вже, дякувати Богу, живемо в українському аудіопросторі, і наші вуха мають бути натреновані ловити "косяки" у мові за ці всі роки. Ви почуєте і русизми, і неправильно побудовані речення, і мовні кальки, які ви використовуєте. Я, часто, читаючи книгу "очима" не помічаю таких невідповідностей. А от коли починаю диктувати, або переслуховую надиктоване - відловлюю помилки. Не завжди, звісно. Моє знання мови теж не ідеальне. Але ця метода, на мою думку, -  дієва.

Навіть не знаю чим закінчити допис. Напевно класичним:

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.