Сьогодні я вирішив запустити нову рубрику "Щоденник Сингулярності". Мета знайомити моїх підписників і читачів з історією книги(без спойлерів звісно). І розповісти як та історія народжувалася.
Пролог я писав довго. Не технічно — емоційно. (технічно це взагалі не про мене. Владислав Дніпровський це знає точно=) Велика подяка йому. Він мені дуже допомагає в цьому плані)
Мені хотілося, щоб з першого абзацу читач не просто читав, а впав у атмосферу. Щоб кожна стрічка, разом із кожним подихом спалахувала яскравими образами, щоб, серце стискалося від передчуття чогось.
Бо саме з цього починається «Сингулярність»: із моменту, коли щось приходить у наш світ, і все вже не може бути, як раніше.
Цей вступ — як вдих перед глибоким зануренням. Я довго шукав правильні слова, ритм, навіть температуру сцени. Хотілося не показати подію, а дати її відчути: на дотик, запах, звук.
Це не просто перша сторінка. Це — кордон. Історія починається з тремтіння в землі та тиші в небі.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКнижка те що треба. Особливо зараз. Дуже добре зображене майбутнє, таке як
хотів би бачити кожен українець. І, гадаю, цим ви зможете зачепити щось в душі кожного патріота. Але текст поки трохи сируватий. Коли закінчите роботу над романом, має бути справжній топ.
І у вас це дуже добре вийшло. ☺️
Оксана Павелко, Дякую
Дуже цікаво...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати