Сукня насичено смарагдового кольору, з вплетінням золотистих ниток, що переливаються вогняними спалахами, коли на них падає світло, була справжнім витвором мистецтва. Глибоке декольте оздоблене витонченою золотою вишивкою, на створення якої знадобився би не один тиждень. А якщо шити вручну, а не використовувати магію — то не один місяць. 
М’яка тонка тканина огорнула мій силует, підкреслюючи талію.  А легке домашнє взуття з м’якою підошвою, та прикраси: сережки та кулон, доповнили образ. В такому наряді кожна жінка відчує себе принцесою, якщо не королевою. Тільки я не принцеса. І не королева. Я лише тінь.

P.S.: продовження опублікую пізно вночі. Хто ще не приєднався до прочитання - запрошую!

ТИЦЬ СЮДИ!