Всім привіт!

Хочу поділитися враженнями від книги, яка несподівано затягнула мене у свій світ — «Серце серед формул» Анжеліки Вереск . В рамках безстрокового марафону  від Тетяни Гищак. Це історія про магію, кохання, академію і… кактуси. Так, кактуси теж відіграють свою роль))

Книга в жанрі любовного фентезі, події відбуваються в стінах магічної академії. Тут є все: інтриги, фіктивні стосунки, любовний трикутник, зникнення студентів і — тримайтесь — заборонене кохання між студенткою і викладачем. 

Спершу було трохи нуднувато — описи академії, знайомство, але потім сюжет набрав обертів — і я вже не могла зупинитись. Події закручуються так, що ти тільки встигаєш гортати сторінки.

Головна героїня, Ейріна, стає свідком зникнення студента та знаходить ніж, і це ніби запускає ланцюг подій. Я майже відразу запідозрила Ейдена, але він же такий хороший... Поки сама не дочитала — не могла вирішити, кому вірити.

Серед героїв особливо запам’ятались:

Кара — просто промінчик! Весела, щира, справжня подруга.

Семенуель — хороший друг, і не тільки.

І, звісно, професор у квітчастому кардигані, який змушував пересаджувати кактуси за порушення. Його образ — це щось!

А сцени з викладачем Вальденом Брієром я просто ковтала. У ньому щось є — харизма, внутрішня сила. Такі персонажі залишаються в голові надовго.

Стиль у книги легкий, атмосферний, все яскраво уявляється. Дуже класні візуалізації — це окрема любов. З мінусів — слово «пустушка» в 42 розділі, а ще трохи плутались стрибки в часі (наприклад, 44 розділ — минуле, 45 — теперішнє, потім знову назад), і слово «поліція» в фентезійному світі трохи вибивалось. Хотілося щось типу «стражі» чи «вартові», «охоронці порядку».

І… епілог. Він вийшов якось стримано. Хотілося більше емоцій, ясності, відповіді на кілька запитань. Але загалом це не зіпсувало враження.

Це історія, яка захоплює, дивує і надихає. Після неї навіть закортіло щось своє вигадати у фентезійному стилі.

Рекомендую всім, хто любить магічні академії, романтику, драму і трішки (а може й більше) чарів ❤️✨