Я боялася грози. А мала б — його…

Серйозно.

«Наречена бандита» — звучить красиво, поки не опиняєшся в темній кімнаті під звуки грому, якого з дитинства боїшся.

А він — ваш «наречений» — стоїть на порозі й дивиться так, наче й сам боїться того, що робить...

«Тепер ти запам’ятаєш не грім. А мене. Тут. З тобою…»

— сказав він і зробив те, чого вона боялися і водночас хотіла найбільше.

Поцілував.

Не жорстко. Не по-бандитськи.

А так, що стало ще страшніше. Бо захотілося — щоб він залишився.

Він — владний, небезпечний, всі його бояться.

Але тільки не вона — дівчина, яку батько продав, і яка мала просто мовчати.

Він хоче зламати її.

Вона — не дати йому такого задоволення.

А потім настає момент...

Гроза. Сльози. І перший поцілунок, якого не мало бути.

А якщо ви шукаєте історію, де:

— жорстокість межує з турботою,

— пристрасть зриває дах,

— а герої не ідеальні, але до болю справжні —

«наречена бандита» чекає на вас.

Нові глави вже на сайті.

Читати: Наречена бандита

(⁠ ⁠˘⁠ ⁠³⁠˘⁠)⁠♥