Візуали “кохане Стерво”

Вітаю вас, мої любі дівчатка! 

Ось і завершилась історія Каті та Антона “Кохане стерво”. Попереду на них чекає довге та щасливе життя на книжкових сторінках, але ми з вами перегортаємо цю сторінку, щоб поринути у вир нових історій, які невдовзі з'являться.

Але перш ніж ми попрощаємось з ними остаточно, пропоную вам подивитись, якими саме я уявляю цих героїв. 

Я навмисне не робила візуали на початку історії, щоб ви уявили цю парочку по своєму.

(напишіть в коментарях, чи виправдались ваші очікування)

Коли я почала писати "Вихор почуттів", то для візуалу Антона я обрала одне фото з інтернету. І саме чоловік, зображений на ньому став його прототипом. 

Лише згодом я дізналась, що це Сімоне Сусінна, італійський актор, який став відомим за фільмами «Наступні 365 днів»  та  «365 днів: Цей день» (2022).

І вже потім, я як розійшлась і давай зберігати собі його фотки для натхнення ?? так мій Антон отримав своє обличчя.

Серед всіх своїх героїв чоловіків, більше за всіх я люблю саме Антона. Бо для мене він втілення всього чоловічого. 

Він турботливий, уважний, загадковий і смішний... і я ще довго можу співати йому дифірамби ?

На відміну від інших моїх героїв, яких хапали ґедзики, коли вони щось неправильно розуміли,  він не здався і не відпустив Катю навіть попри її болючі слова та дурнуваті вчинки.

Якщо під час написання, я точно знала як виглядає Антон, то з Кіті було трошки важче, адже повного прототипу я не знайшла.

Але коли побачила картинку, яка зараз прикрашає обкладинку, зрозуміла, що саме такою я її бачу.

А ще я маю для вас маленький сюрприз.

Є в книзі такий уривочок:

“Я сплю. Точно сплю. Я хочу заплющити очі, потім знову відкрити і щоб все це виявилось лише сном. Я хочу розвидіти цю картину. Ту її частину, де Антон Савченко стоїть на моїй кухні у фартусі з квіточками, який подарувала мені мама на новосілля і який я ще жодного разу не вдягала. Можна сказати, що він позбавив його невинності.”

І саме під нього моя коліжаночка скинула мені картинку пантери у фартусі з квіточками, зі словами, що це мій Антон. А потім моя люба читачка Таня (привіт, Таню) сказала, що потрібне продовження і, як ви вже зрозуміли, понеслось. 

Зустрічайте підбірку “Головні герої у тваринній подобі”:

Хай би там як доля не випробовувала моїх героїв, я можу запевнити вас в одному - на них завжди чекатиме щасливий кінець.

Уривочок з фінального розділу:

– Я кохаю тебе, Антон Савченко. Ти ж знаєш це? – дивлюсь на коханого.

– Здогадувався, – усміхається, цілуючи мене в ніс. – Але тепер я знатиму точно. 

– Вибач, що так рідко кажу тобі це, – торкаюсь долонею його щоки, а він нахиляє голову, заплющуючи очі.

– Коли ти поруч, зайві слова не потрібні.

Дякую, що прожили цю історію разом з нами!

Обіймаю. Ваша, Ксенія Стрілець.

⬇️⬇️мої соцмережі⬇️⬇️

 Telegram       Instagram   Facebook    TikTok