Любі мої, це сталося.
Сьогодні я поставила останню крапку в історії, що почалась зі втечі — і завершилась коронацією.

Авелій…
Хлопець, який ховався від свого імені, щоранку збирав м’яту, торгувався за редиску й навчився любити не словом, а дією — став імператором.
Не з мечем, а з совістю.
Не заради трону, а заради миру.

Це була подорож, що торкалась і вас, і мене.
Моментами я писала зі сльозами, моментами — з усмішкою. Але завжди щиро.
І сьогодні ця історія офіційно завершена.

Я вдячна кожному, хто був поруч на цьому шляху. Хто читав, писав коментарі, надихав і просто був.
Це не просто книга. Це — слід.
І мені дуже хочеться вірити, що він залишиться у ваших серцях.

А тепер… Час розгорнути нову сторінку.
Бо де одна історія закінчується — там уже прокидається інша