Там, де заходить сонце,
Посідає великі стежини — сині, золоті і зелені.
А біля них ходить дівчина блуклива,
Не зважаючи на всю природну красу, що є біля неї.
Їде стежкою, по пояс красива торбинка,
Уся в квітах: ромашка, соняшник і гарна троянда.
Йде невеликими слідами, просто на мене.
— Що зробити? — думаю я. — Чи звернутися, чи пробігти?
Обернувся я, а вже нікого немає.