Між героями є зв'язок. Але немає стосунків. Є дотики. Але немає теплоти.

Вони пов'язані болем і образою, своїми спогадами. Але не щирістю. Вони дивляться на одну стіну і бачать її по-різному. Постійно. Тому не можуть зрозуміти один одного.

Говорять вголос свої цінності. І знову натикаються на кут чужої свідомості, повний відторгнення.

Але якщо один бажає уникати минулого. То інший хоче його розворушити.

Слухали б один одного. І були б щасливі... Але поки що вони лишаються на «Острові розбитих спогадів».

Сьогодні о 21:00 другий розділ! 

У кімнаті був годинник, але Джин навіть не глянув на нього, і наступного разу, коли відкрив очі, була третя година ночі, а на ньому зверху сидів чоловік і тягнув руки до його шиї. Джин прокинувся від ваги, через яку йому було важко дихати.

Чоловік помітив, що Джин прокинувся, вихопив із чобота ліхтарик і різко натиснув кнопку, направивши світло прямо Джину в очі. Різке освітлення різануло по очах, і він примружився.

— Ти хто? — прошипів незнайомець, що сидів на ньому.

Голова Джина трохи прояснилася, і він уже збирався відповісти, але раптом йому здалося, що голос надто знайомий, і образ із розбитих шматків спогадів раптом сплив у його голові.

— Гао Цзян? — лише й вимовив Джин.

Ваша улюблена письменниця, 
Olha Alder ღ