"Велесова ніч" рецензія

Рецензія на роман Теї Калиновської «Велесова ніч» в рамках марафону Тетяни Гищак.

 Перша книга з серії авторки – сучасний роман з елементами слеш. Тут авторка сміливо зіштовхує різні світи – християнство і язичництво, приземлений реалізм і магічні практики, мирне життя і страшні реалії війни, геїв і натуралів.

   Коли починала читати, нічого особливого не чекала. Слеш не зовсім мій жанр, але було цікаво саме через психологічний аспект. Якщо ви очікуєте рожеву і пухнасту історію кохання між двома чоловіками, то йдіть далі. «Велесова ніч» – це не просто слеш. Це роман про зламаних, але живих чоловіків, які шукають не кохання, а сенс –  і знаходять у стосунках шанс на цілісність.

   Авторка своєю відвертістю просто б’є по оголених нервах. Вона піднімає важливі і болючі теми. Тут і самосприйняття, усвідомлення і пошуки себе, адаптація до життя після пережитого пекла війни, боротьба з власними внутрішніми демонами і упередженими забобонами суспільства.

    Герої – Марко і Влас, – два різних всесвіти, які не просто доповнюють однин одного, а збалансовують.  Раціоналіст і атеїст Влас – колишній військовий,  скалічений війною, і емоційно нестабільний, зранений жорстокістю суспільства практикуючий відьмак Марк, волею долі чи якихось вищих сил, у які щиро вірить хлопець, зустрілися на фоні мальовничої природи.

   Мені сподобалася повнота образів. Вразила розсудливість і мудрість Власа, його непохитність і принциповість. Це не триллер і не фентезі, хоча присутність магії відчувається. Це любовний роман, у центрі якого психологічні переживання. Авторка майстерно поєднує чуттєвість та філософську глибину, не боїться бути максимально відвертою і торкатися болючих тем.

   Відсутність драматичного екшну може розчарувати поціновувачів динамічних сюжетів. Та весь екшн уже відбувся в минулому героїв. Їхнє сьогодення – це спроби залікувати рани і знайти щастя. Ця історія для тих, хто любить глибоку романтику, ненав’язливу магію і зрілих, повноцінних героїв. Ну і поколупатися в собі в процесі читанняJ

    Особисто для мене цей твір став відкриттям і доволі приємною несподіванкою.

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лана Рей
09.07.2025, 17:11:16

Дякую за цікаву рецензію

Єва Лі
09.07.2025, 17:59:11

Лана Рей, ❤️❤️❤️

avatar
Тея Калиновська
09.07.2025, 15:05:33

Дуже дякую Вам за таку глибоку і змістовну рецензію❤️

Єва Лі
09.07.2025, 15:10:26

Тея Калиновська, Вам дякую за історію, що чіпляє❤️

avatar
Ромул Шерідан
09.07.2025, 14:34:29

Заінтригували! Гарна рецензія)

Єва Лі
09.07.2025, 14:36:26

Romul Sheridan, Дякую. Твір справді не для всіх, але однозначно вартий уваги.

Інші блоги
Навіщо героям автор? ♥
…Щоб хапатися за блокнот і записувати все, що вони витворяють :D Не лізти в їхні особисті стосунки й сварки, підлаштовуватися під їхній характер та у жодному разі не диктувати їм, як жити! Я от декілька разів не
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Дев'ять ХвостІв
У старих легендах куміхо можуть бути лише міфом. Але що, якщо легенди не вигадували? Що, якщо серед людей справді живе той, хто має дев'ять чорних хвостів? Той, хто сильніший, швидший і старший за будь-яку
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше