Або «Хто б міг подумати?..»
Привітики, мої мандрівнички ✨
Зараз розповім вам історію, якої сама ще донедавна не вірила б. У школі я… не любила літературу. Серйозно. Ані читати, ані писати твори. Мене більше захоплювали біологія, хімія та фізика — світ формул, дослідів і загадок природи. Мабуть, уже тоді я шукала магію — просто не знала, що вона живе ще й у словах.
Але десь два роки тому у моїй голові почали збиратися історії. Я не записувала їх одразу — просто носила всередині. Аж раптом одна моя знайома почала писати дві книги. Де саме — не сказала ☺️
І тоді я подумала: «А чому б і мені не спробувати?»
Але я знала, що хочу писати фентезі. Магічне. Сильне. Живе. І перш ніж почати, написала в Instagram до чудової письменниці — Тетяни Астері. Запитала, де краще писати, з чого почати — і отримала підтримку. Цей крок став моїм першим справжнім порухом у письмі.
Так народився «Артефакт Душі» — моя перша книга, яка досі в процесі творення. І разом із нею — віра в те, що я авторка. Цю віру мені дарують читачі, інші автори, і, звісно — Fill, мій співавтор у книзі «Охоронець серця Світу», який підтримує і в грі, і в словах.
А ще я обожнюю читати. Мене надихають Стівен Кінг (так, я збираю його книги!) та Дженніфер Л. Арментраут (Її книги також є в колекції). У «Королівстві плоті й вогню» я буквально ридала.
І саме тоді зрозуміла: Я хочу, щоб мої читачі теж відчували так — кожну емоцію, кожну тінь, кожну іскру пристрасті.
Хочу навчитися володіти словом — як ті, хто торкався мого серця через свої книги. І вірю, що навчусь.
А цей челендж... можливо, підхопить ще хтось із вас? ✨
Бо кожна історія початку — варта того, щоб її почули.
Зі світлом перших слів і теплом надії, Ваша Лірія Маєр♥️
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ завжди обожнювала літературу і з дитинства багато читаю. Тому й писати почала рано, ще у школі. Вчителька зар літ читала мої твори в учительській, бо я їй давала їх на вичитку, і говорила, що у мене талант до письма. В дорослому віці письменництво закинула, натомість займалась віддалено написанням новин, тоді створила блог. А потім почала потроху писати, щоб відволіктися від війни.
Ріна Март, Чудова розповідь, ти молодчинка)) так від цього всего потрібно відволікатися, щоб світлячки в голові не порозлітались, від цієї напруги))
А я навіть читати не любила.
А почала читати після закінчення 11 класу.)
Дякую за згадку!)) Чудовий блог!) Ідея геніальна, Ліріє)
Fill, Дякую велике, рада що сподобався)), і тобі дякую за допомогу))
Я теж в школі терпіти не могла ні укр мову ні літературу. Переказати прочітане чи написати твір для мене було тортурами, і теж ніколи б не подумала, що візьмуся за "перо" але починала так само як і ви, спочатку фантазувала а потім наважилася писати, але в зошитах від руки :)) я обожнювала біологію і математику, а решта предметів мене не цікавила :)
Оксана Павелко, О, як же знайомо звучить! ?
Дякую, що поділилися — це справді надихає, бо бачити схожі шляхи завжди додає впевненості. Я теж ніколи б не подумала, що колись писатиму — тим паче не змушена, а з натхненням! І так, зошити від руки — ох, це була магія по-своєму, кожна сторінка мов таємниця.♥️
Біологія й математика — любов окрема, але зараз мені здається, що саме поєднання логіки й уяви якраз і створює тих авторів, які бачать історії не просто словами, а живими структурами.
Дуже приємно читати, що ми маємо такий спільний старт ♥️
Нехай фантазія далі веде нас — через зошити, клавіатури і цілі світи ✨
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати