Тихої ночі, всім!

Запрошую до нових розділів історії Даяни та Каріма.

Даяна пішла з вечірки.

Уривок.

Пів години їзди — і вирішую їхати додому. Мені потрібно розслабитися, але для цього потрібно влаштувати собі вечір релаксу: джакузі, свічки і повна тиша. Потрібно використовувати час для себе по максимуму, якщо по-іншому ніяк.

Паркуюся у дворі і, покинувши авто, йду до будинку. Знімаю взуття у вітальні, адже хочеться просто пройтися по прохолодній плитці босоніж. Останній місяць весни уже по-справжньому літній та досить теплий.

Але, ступивши крок, завмираю. Чую тихі чоловічі голоси у вітальні. З шаленим серцебиттям прислухаюся і не можу зрозуміти, кому належить цей другий чоловічий голос. Бо перший належить дідусю. Шалено хвилююся, мене бентежить цей пізній візитер. Робота у дідуся специфічна, всіляке буває, але він не приймає нікого так пізно вдома, та ще й у вихідний.

Холод проходиться по спині, коли у впевненому тембрі голосу впізнаю Новака. Мені стає душно. Не можу повірити. Ще сподіваюся, що мені здалося, але коли чую своє ім’я, вимовлене красивим баритоном, розумію: це без сумніву він...

Книга тут...

Приємного читання!