Особисто я, останнім часом, не можу НЕ ДУМАТИ про те, як далі розвинути сюжет книги, і це починає дратувати. Я їду в транспорті — думки про книгу. Займаюсь прибиранням — думки про книгу.
Як від цього трохи відійти?
Буду вдячна за ваші коментарі та поради, любі☆
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПочніть згадувати про себе таблицю множення :)) а якщо серйозно, я і ніколи сама буваю в такому стані, і не борюся з цим. Якщо муза показує, знач так треба, рано чи пізно це набридне, і ви почнете перемикатися на свою буденність, чи просто повертатися до реальності.
А може краще подумати, довести до кінця і все буде нормально.
Мені здається - це НАЙКРУТІШЕ! Коли тебе не відпускає, коли ти ТАМ і ти і є книга. Анріал, саме задоволення. Саме так і має бути при написанні книги із натхненням і гармонією. Вітаю і бажаю успіхів!
Ніяк)) Дописати книгу. прожити історію і... одразу поринути в нову. Це побічна дія творчості.
А мені навпаки подобається жити з оцими постійними думками про сюжет)) Відволікає від дурних думок та й розважає до того ж. Але ці думки вимикаються, коли я з людьми спілкуюся.
Анна Потій, Мені загалом теж, але бувають моменти коли вже перебір з цим :)
Не скажу, що в мене такого не буває. Однак, я навчився не забігати надто далеко і просуватись малими кроками, сюжет народжується сам собою, його частково будують самі герої. Коли бракує ідей для продовження просто беру паузу. Головне це втілення загальної ідеї твору.
Олег Іващишин, Дякую за ваш відгук ♡
Мені допомагає відволіктися якийсь серіал. Але саме серіал, а не фільм. Треба, щоб багато і довго))) Але іноді й це не допомагає. Починаю бачити дивні сновидіння: якусь какофонію з кадрів цього ж серіалу, мого сюжету і реальності. Тоді вже сідаю і на папері(електронний варіант не підходить) прописую від початку і до кінця розділи. Що, де і як. Це вже заспокоює на відсотків 85.
Леля Карпатська, Треба спробувати! Дякую ♡
Ой ніяк в мене те саме, + думки про сценарії проектів і чим зайняти трьох дітей в дощову погоду.
Ті сюжети не виходять з голови, навпаки з кожним днем їх все більше, і ти хочеш написати все і зараз це як авторський наркотик
Ріанна Вейл, Трохи важко так жити... Та що поробиш
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати