Що ж, продовжу челендж, розпочатий паном Євгеном Шульженко.

Почну з того, що мені 27 років (так, я вже стариган :D), одружений, без дітей. Вивчився свого часу на "престижній", як тоді казали, спеціальності "розробка програмного забезпечення". Простіше кажучи, кодер. І заняття це мені десь із другого курсу остогидло. Бо престижним воно було лише для дітей викладачів (які залюбки накидували своїм діткам по 100+ балів за ECTS-системою за семестр) і тих, хто просто від народження працьовитий дурний, але, як то кажуть, пролізе в будь-яку діру. Не вистачало мені розумових ресурсів на нього. Та й голова з очима швидко починали боліти. Зате моєї енергії та натхнення з надлишком вистачало (і зараз вистачає) на написання книг. Але життя вимагало дійти до кінця та через 8 (сумарно) років отримати таку (не)бажану кірочку-підставку під гаряче з написом "вища освіта". За іронією долі, сталося це за місяць до повномасштабного вторгнення (31.01.22). Самі розумієте, що тоді (та й зараз) переживав ринок "айтівців".

Зрештою, перепробувавши професії кухаря, верстальника та профільну роботу в геймдеві (одразу скажу, це було не круто, а навпаки, дуже втомлювало і забирало вкрай багато часу) — я влаштувався в компанію, що займається навчанням ШІ-моделей для створення відеофільтрів, а від мене конкретно вимагається фільтрувати за критеріями або описувати англійською мовою (залежно від конкретної задачі) фото- та відеоконтент, який використовується як "паливо" для навчання ШІ. Маю надію, що затримаюсь там надовго.

А, і ось вам моє справжнє фото (а не "начищене" з аватарки)​ :D