Новинка на Букнеті — вірш «загублене місто»

Світ, де кожен дім пам’ятає біль.

Світло ледь жевріє в темряві кам’яних вулиць.

Це — не просто місто. Це — внутрішній ландшафт душі, що загубила себе між реальністю та спогадами.

«Загублене місто» — це новий авторський вірш, сповнений образів, що ріжуть тонко, але глибоко. Це поезія про втрати, пошук сенсу, і те, що ми залишаємо після себе в серцях інших… і в самому собі.

Уже доступний на моєму профілі.

Зазирни — і, можливо, впізнаєш у цьому місті свою історію.

 

❤️З нетерпінням чекаю на твої враження, інтерпретації, роздуми.

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ромул Шерідан
08.07.2025, 12:31:14

О, зараз гляну! Вітаю!))

Уляна
08.07.2025, 12:34:12

Romul Sheridan, Дякую)

avatar
Сергіель Краель
08.07.2025, 11:03:01

Вітаю з новинкою. Ваш вірш дуже сильний.

Уляна
08.07.2025, 12:06:26

Сергіель Краель, Дякую❤️

avatar
Анжеліка Горан
08.07.2025, 10:10:10

Вітаю вас з новиночкою☺️

Уляна
08.07.2025, 10:58:07

Анжеліка Горан, ❤️

Інші блоги
Як отримати комерційний статус не до пенсії?
Любі автори, блог присвячується авторам які мають комерцій статус, або ті хто вже майже досягли цієї цілі. Чи є якась стратегія, щодо отримання цього статусу? Мені здається, що це ну дуже довго, як на мене. Зрозуміло, що вести
Остання знижка, найкраща ціна перед фіналом❤️
Любі, привіт❤️ В понеділок - фінал історії, яку ми проживаємо разом з Асланом і Веронікою. Ви подарували мені море прекрасних емоцій: своєю підтримкою, коментарями, почуттями, якими ділилися! І я теж приготувала
Запитання щодо книг чи до автора...
Якщо вам щось цікаво, запитуйте, відповім на будь-яке питання щодо книги: Аксімар (лише інформація з першої арки)... Можливо інші запитання щодо до того, як мені вдалося отримати знання для написання таких книг чи інше. Буде
Публікація декількох книг..?
Вітаю! Як початківець хочу запитати вже продвинутих авторів чи варто публікувати розділи двох книг приблизно одночасно? Типу з інтервалами. Можливо, хтось розуміє алгоритми букнету та просвітив би мене.
Коли мовчання стає звичкою…
Знаєте, поки я писала цю сцену, весь час думала про одну річ. Як багато людей мовчать не тому, що їм нічого сказати. Вони мовчать, бо роками їм пояснювали, що їхній голос нічого не вартий. Що краще промовчати. Перетерпіти.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше