Рецензія на книгу)

І так, як я і обіцяв пані Анжеліці, ось блог про мої враження з перших 20 сторінок)   (Хоч ви і сказали, що воно може не сподобатись, маю зазначити, що це було доволі непогано) 

І того...

 Починається все з того, що наша люба  Ангеліна, розповідає про розлучення з її чоловіком, якого вона любила. Дуже сильно: (про це говорить його згадка в кожному 2 абзаці) Кожна деталь - ніби частинка спогадів, від чашки з його улюбленим чаєм, до фото в галереї, які давно вже варто було видалити.  Далі - співбесіда, повернення додому, ванна.

Після чого нашій  Ангеліні трапляється декотра несподіванка на очі) Під час її звичних процедур, дзеркало якогось дива на неї дивиться довше ніж вона ( заздрить мабуть). Провела рукою - відображення запізнилось (провтикало трошки, не встигає за Ангелінкою, що тут такого, так? (0_0) ТАК????) Тут мій фірмовий: БАЦ! І темрява прорізавши ні в чому неповинне дзеркало, відправляє Ангеліну в інший світ.... Ну реально, прям інший - інша багнюка, інший дощ, інші.... 5 ДЯДЕЧОК НА КОНЯХ???? Так-так!!! Сидиш собі в багнюці не врубаєшся що відбувається, а тут, дідько, якісь ліві чуваки пристрибали на кониках-пострибайчиках, аж ноги підкосило!!!!!!!! Камон?  І вгадайте що вони роблять? ( Ну, дійсно, що можуть вони зробити з дівчиною, яку вони знайшли наприкордонні, в відвертому вигляді, в дощ, як раз там, де повним ходом гуляють диверсанти. Ну дійсно.... Що можна тут зробити? ...) СПІЙМАТИ ЗВІСНО! НА КОНИКА, І ТИГДИК-ТИГДИК КУДИСЬ, НЕ ПОЙМИ КУДИ))) Так і було. Відвезли Ангеліну, в цей самий "кудись", там вони побалакали, вона сказала що вона без поняття що це за місце, вони глянули як на навіжену, і сказали саму небанальну версію фрази :"ти попала" (Я тут з усіх сил намагаюсь не спойлерити). Приїхали вони побалакати до іншого чувачка, себто .... Короля так.... І о диво..... Ми починаємо з початку 1 розділу, де вона стверджує що король - і є її колишній чоловік - Дан)  А він це звісно яро заперечує.....   

(Так а тепер паузу, складіть все це, божевільно описане мною, дійство в картину. )

Тут, базікали-базікали-добазікалися, і Адвін (Чувак з коником, який таскав Ангеліну до палацу.... Чи то фортеці), хоч я покладав на нього надії (великііііі), Таки питає куди тащити  нашу героїню, Але на диво, король відмовляється від пропозиції затаскати її в в'язницю... Запропонував ліпше..... Клітка, для високорідних бунтівників, як я поняв, для аристократ, скоріш, за все)  Так от, наш Адвін, з великим ентузіазмом, до всіх "леді-попаданок світу", несе, точніше тащить, Ангеліну, гірше за ганчірку. Але тут не важливо як.... Важливо куди - золота клітка. Непогано так?  Чисто для тих, кого не варто тримати в в'язниці, із-за сили... або небезпеки (ПС, ну ми ж розумієм, що Ангеліна поки під останню категорюю не попадає, так? (моє внутрішнє я, поки ще бурмоче, який Король няшечка... Кхе.)). Отже її ведуть в місце, просто під носом короля, в якому жили ... Всі найцікавіші персонажі дарк-фентезі.... Принци-Зрадники, Добиті радники,  Маги втікачі, і командири, що колись зробили з себе імператорів.... Коротко кажучі, всі кого тільки доля обирала!) Але то таке.... Коли кажу за золоту клітку..... Мова не йде за гобилени.... Просто  - Вікно, крісла, ліжко і камін. Але ж вже не в'язниця, так? Добре. Тепер Ангеліна в кімнаті, скупана, перевдягнута,. але... не спала. Вслухалася.... І тут біля дверей чути вмовляння. Хтось дуже потужно намагається вмовити охоронців (Ой та ви що, зумніваєтесь, в надійності нашої охорони? Та хоч 100 років вмовляти будуть! У нас миша не пролізала в ці покої, де там людям!!!!) АГА. Вмовили (100% хабарем попахує), В кімнату заходять  Чоловік і жінка, і починають перешіптуватися, вперто запевняючи себе, що ангеліна спить. (.0_0.) Чуваки.... А вона ніфіга не спить! Тут Ангеліна дізнається, що її вважають якимось якорем, що може зруйнувати якусь магію Обрітенару....  І після милого діалогу пішли собі... кудись, а Ангеліна, лишилася зі своїми думками...

А от що з ними було далі, що таке магія Обрітенару, і хто це за незнайомці, ви зможете дізнатися ТУТ, прочитавши продовження (або хоча б, оригінал, твору, без моєї емоційної плутанини). 
Що я можу сказати за твір? Читається легко й не вимушено, чудово показує емоції героїні і втіляє в світ з перших сторінок. Зауважень = 0. Читатиму надалі)

І тут був Філл, Внутрішнє "Я", що тільки і мріє про ранкову каву і 7 розділів прекрасного твору "Поки ти дихаєш", Анжеліки Вереск, в рубриці: Нагорода для переможця конкурсу, від корпорації "Філл - Нанамі".

 Підпишіться на авторку, і додайте книгу до бібліотеки!!!) 

 

А ви сідайте писати коменти, поки цей чувак втикає в вікно, замість того, щоб робити каву....
-Та, ой! Все поняв-поняв!! (мені щойно тапком влетіло, між іншим)
Всім гарного дня!!!!!