Додано
08.07.25 01:50:53
Я автор, але працюю я...
Ох, послухала автора Євгенія Шульженка та й також приєдналась до челенджу. (Євгеній з вас тепер коментар! Ну і можливо підписка, якщо не шкода ✨)
Так от я навчаюся, а не працюю. Але хочеться трохи розказати про те де я живу. (Без даних самого місця звісно). Ну...що ж тут сказати я з села. Все кінець. Думаю на цій ноті можна закінчити але я тільки почала. Їто жив в селі то зрозуміє мене. Город, сапа і сонце, яке нікого літом не жаліє. А ще пригоди на п'яту точку. Як от зламати ногу на різному місці, коли з одної сторони корова, а з іншої машина. Як кидати комиші і вони роблять БУМ! (не знаю чи правильно сказала). Одним словом село хороша штука, якщо не грядки і слова від батьків «цього літа посадимо менше картоплі», а виходить лише більше. Цікаво було б дізнатися де жили або живете ви? Село чи місто?❤️✨
Торі Елін
149
відслідковують
Інші блоги
Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ вже на сайті: Замов мене Одягаю гарний чорний мереживний комплект. Я приміряла його лише раз, і, до речі, це теж було гріхом — ховати таку красу в шухляді. — Сексі,
Цей маленький момент мені все ж вдалося зафіксувати... і я просто розтанула від цієї атмосфери ♥ Чи довго він усидів спокійно? Звісно, що ні! :D Розбурханий архангел, який сам не знає, за яку емоцію тепер чіплятися:
Біла темрява , . . Тіло лежало біля самого підніжжя. Доктор Гоффман. Він лежав на спині, розкинувши руки, ніби намагався обійняти холодну підлогу. Голова була неприродно повернута до каміна, одне око напіввідкрите,
Сонечки, привіт! Сьогодні протягом доби, діятиме знижка на один з моїх самих об’ємних романів БАЙДУЖА. МОЯ. яка захопить у полон з перших рядків. Що робити, якщо кохаєш дівчину понад усе, а у відповідь отримуєш
Останнім часом занадто важко… Настільки, що я просто не мала сил ні на спілкування, ні на відповіді, ні навіть на звичні буденні речі. Я бачила кожне повідомлення. Читала слова підтримки, співчуття, теплі коментарі. Просто
14 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиХоча сказати що в мене також дуже багато пригод було, якось без нічого дозволу старших поїхала в інше село на велесопеді (майже 20 км тільки туди) а потім тато пише щоб я прийшла додому і пішла на горот, а потім вже гуляти, але так як в мене не було зв'язку я це не побачила, і вже коли мама до мене подзвонила через 2-3 години то я тільки побачила, мені сказала вже їхати додому, а я попросилася ще на годину, і їхала з всієї складності (рахуючи що там багато горбків, і що їхати потрібно було приблизно півтори години, але запізнилася я всього на 20 хвилин, але мама це не дізналася бо була на роботі). Ще хоча сказати що я на свою очі бачила як Ви ломали ногу, бо заговорилися зі мною(, звісно печально, але вже нічого не виправити
Анна Марковська, Та нічого)) зате на велосипеді покаталися)) і ще я вже ледь не плакала бо додому тоді хотіла))
Я так радий, що ви отримали стільки коментарів, приємних слів!!! Челендж спрацював, подарувавши трохи тепла й посмішок!!! Будемо підіймати кіпіш і надалі))))
Євгеній Шульженко, Ага тільки фантазія так і пре окрім моєї фантазії до книги. Але то справа часу))
Приємно дізнатися більше про колег
Олесь Король, Це точно! А то здається, що всі там з міста. Проте ні з села також є люди)
Це зараз сільське життя нудне, а в наші часи то був зовсім інший рівень життя :)) Сучасні дорослі сільські люди, то випадково виживші діти :)) Ех, зараз своє дитинство згадала, як ми коней в колгоспі тирили по кататися. Без сідла, саморобна вузда зі стириними з плотні трензелями і звичайна мотузка замість вудил, і головне щоб кінь був не кістлявим :)) Як в черешньовий сад ходили товпами, аби тіко сторож на нас не натрапив, чи навпаки... Як корови пасли, мов той Шевченко, і теж від нудьги деякі з коров були гончими, а іноді і під сідлом, тож "корова під сідлом" для мене грає зовсім іншими барвами :))
Як м'яча ганяли в того квадрата щовечора на дорозі, або діскач влаштовували, поки батьки працювали, сусіди вішалися :)) або турніри в "мортолкомбат" або на тачках на 16-бітці. Кініскопи садили сєгами, в мати вживалася горем, бо "рабиню Ізауру" та "Едеру" дивитися по сусідах бігати :)) Кавуни з городів крали, а вони ще зелені, але ж і смачні, бо тікали городами та бур'янами :))
Олесь Король, Отакі ми сільські виживайлики :))
Я теж живу в селі, але мені хочеться поїхати і жити в місті. Ногу не ламала і в принципі, пригод на п'яту точку не шукаю)))
Полiна Крисак, ❤️❤️❤️
Торі, 51 коментар)))) мощно зайшло)))
Євгеній Шульженко, Оце точно)))
Привіт) жила і в селі, і в місті. Всюди є свої плюси і мінуси, тому для мене ідеальний варіант - приватний будинок в межах міста (щоб без городу і з усіма міськими зручностями). Тільки є нюанс: щоб заробити на таке житло треба не романчики на Букнеті писати ахаха
Але це вже зовсім інша історія))))
Торі Елін, Доречі, я як дурна Селючка ще тримала своїх корів, та ще купу різної живності, але життя прирекло то все пустити на мнясо. Проживши трохи на легкі, я зрозуміла, що краще працювати на будівництві, заляпаний по самісінькі вуха шпаклівкою та фасадним клеєм, аніж смердіти сараєм, та гнути спину на городі. В мене всього дві сотки і мені цього вистачало і на попоїсти і на закатку. Жити можна і в селі не тримаючи ото все "добро". Просто людям важко розлучитися та відійти від звичного шаблонного сільського життя.
Так, картопля все була болючим пиатнням. Але ж все одно класно в селі. Як не крути. Свіже повітря, природа... той же город. Вийдеш і заспокоюєш нерви, приходять якісь думки мудріші. Тут всі про всіх все знають. Навіть цікаво іноді щось нове дізнатися і про себе. Плітки, звісно не богоугодне діло. Але то кожного справа.
А в місті ти постійно себе відчуваєш ніким, гвинтиком якоїсь машини. Ким би ти там не н працював ти все одно будеш лише мурахою. І це пригнічує людину.
Руслан Баркалов, Згодна. Якось як то спокійніше в селі можливою. Але от я вже за сім років у одному і тому самому селі досі не можу згадати як кого звати і хто де живе)
Цікавий допис! Дуже атмосферно описано життя в селі, особливо про 'місто, сапа і сонце' – це правда життя! ? І про 'БУМ' теж посміхнуло. Мені особисто ближче місто, але Ваші розповіді надихають і нагадують про красу сільського життя. Дякую за такий щирий текст!
Ася Рей, І дякую, що переглянули)) В коментарях ще більше цікавого від інших людей)))
Охох))) і я в селі❤️❤️❤️☺️
Сергій Брандт, Я справді вважаю що продати будинок у місті і купити в селі було класної ідеєю))) звісно, є й мінуси, але плюси переважають))
Живу в місті, але мрію вирватися до села. Дістало життя на поверсі, захмарні ціни й важке повітря.
Сергій Брандт, Класно. Але треба знати, що також буде город. Звісно класно, що все своє але, як там треба наробитися.
І я з села,не люблю його(
Даніка Рейвен, У мене також є така думка. Лише коли треба, щось по господарству робити(
Торі, донька Тора, і улюблениця Фреї (я вже відірвусь по темі вікінгів)… як це не підписатись??? Я вже в шанувальниках!!!
Дякую дякую дякую!!! Неймовірно приємно дізнатись про письменницю (ну не люблю я слово «автор») з її слів!!!!
Бажаю вам купу шанувальників і неймовірну криницю натхнення. Глибоку та потужну!!! І щоб вода там ніколи не закінчувалась!!!
Євгеній Шульженко, Постараюся, а то знову піде воду в басейні фарбувати бо то не синя вода)). Надобраніч!!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати