Писати - це не завжди натхнення, кава і музика у фоновому режимі. Часто це -тиша! Сидиш перед екраном, і слова просто не йдуть. Голова повна ідей, але жодна не хоче лягти в речення. Бувають дні, коли здається, що все, що пишеш - марно. Я неодноразово ловив себе на думці: «Може, все це марно?»
Але саме тоді, коли важко, народжується щось справжнє. Писати - це не лише про легкість, це ще й про витримку. До прикладу, як ви думаєте скільки я писав свою книгу? І Я скажу - більше як рік! Так, правильно ви прочитали більше року. Тож це не легко! Іноді, щоб написати один абзац, треба прожити цілий день, повний сумнівів і самотності. Я вже переконався: якщо текст дається важко - значить, він буде сильний. І я продовжую писати. Навіть тоді, коли дуже хочеться закрити ноутбук.
Тому я продовжую.
А як у вас, як ви пишете поділіться і ви трохи своєю історією?
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк я Вас розумію! Це дійсно так– якщо писати, то в тиші. Але я не "народжую" текст. Я просто чекаю Музи)
Зараз буду писати банальні речі, але в них є щось, що схоже на ваш пост.. Чи марно писати? В першу чергу, я пишу для себе. А чи марно писати для себе? Це те саме, що спитати себе "А чи подобаюсь я собі"? Якщо так - життя стає простіше. Воно піддається впливу, залежно від того, як міняється мій настрій. Я вважаю що все хєрово - ну і світ стає навколо мене хєровим. Я скачу веселий як рожевий єдинорог - світ сміється й йде мені на зустріч. Так само в мене виходить писати книги. Часто пишуть, що натхнення треба чекати.. але натхнення - то є ми самі, то є наша любов до себе, наше сприйняття всесвіту і тд.
Намудрив, вибачте мені))) Та все ж кожен стан та кожен настрій - це можливість написати ту чи іншу частину книги так реалістично, як ми самі відчуваємо себе. Це напевно як знімати фільм. Його не знімають в суворій хронології. Його знімають частинами, різними.. залежно від локації, настрою та поведінки самого режисера))) Так, часто це буває як примус, інколи як по маслу.. ми самі режисери своїх книг, головне вміти цим користуватись.
Я не заперечую пост автора, а навпаки - доповнюю його, розширюю..
Вадим Івахнюк, Абсолютно погоджуюсь! Скажу навіть більше… в моменти коли мені важко морально чи фізично.. я кажу собі.. «Бро, ти такий нещасний.. тобі так важко.. стрибай під потяг.. ні? Не хочеш? Ну то чого ти ниєш!!! Вставай та йди далі! Розмова закінчена». Ну я звичайно художньо написав, без матюків)))) але плюс мінус якось так)))
Я або пишу або ні. Взагалі я роблю це для себе коханої. Бачте в мене ж не має зобов'язань як в комерційних авторів. Хоча зараз я пишу досить швидко і продуктивно. Для мене письмо це хоббі. Не раз мені радять змінити жанр, почати писати щось трендове. І знаєте, що я кажу? Мені вистачає роботи яка мені не надто подобається. А це єдине, що приносить мені радість.
Вадим Івахнюк, ❤️❤️❤️
Дуже схоже, що описали Ви. Інколи на один вірш витрачаються години і навіть до пів дня. Але, як відомо — дорогу пройде той, хто йде...
Romul Sheridan, Так і є! Тож крокувати потрібно із гарячим серцем і холодною головою ( принаймні я так думаю)
У мене на початку теж завжди було питання «Чи не марно це», але я вже вирішила, що напишу цикл з декількох книг, тому хочу не хочу пишу)
Емілія Блеквуд, Я хочу вірити, що не марно, але тенденція іде до того, що люди все менше читають. Тому я навіть не знаю. Я просто пишу для себе. І знаєте тут правильно пишуть, що коментарі дуже підтримують. В свою чергу ,скажу ,що першим хто мене тут підтримав ,коли я тільки написав дві сирі глави ,в дуже ,дуже аматорському форматі, була Оксана Павелко ,за що я їй вдячний !
Мені найкраще пишеться у стані потоку.
Так, часто буває, що у голові фільм, а на папері нічого, не йде ніяк. Але коли "підключає" то чиста ейфорія
Вадим Івахнюк, один з найкращих станів, які я знаю))
Дуже сильно розумію вас( У мене, якраз щось типу того сталося зараз. Заходжу на книгу, ідея є, і вже хочеться почати писати, а щось наче не дозволяє. Так виходить, що за свої вже вісім місяців, як я почала взагалі писати то ніяку історію я не дописала до кінця. І вже ось коли нарешті ще трохи і маю дописати свою книгу "В тіні господаря", а текст нуль. Звісно буває, що проходить 5-7 днів і я вже в три години ночі пишу новий розділ за декілька хвилин. Звісно ж така підтримка, як читачі з коментарями, і просто думка, що для когось ця книга найкраща. Але стоїш тако на місці і все. Моє наприклад гасло чи просто цитата це. «Мотивація це не завжди успіх – успіх це дисципліна.» Тож надіюся, що такого більше не трапиться ні з вами, ні зі мною, ні з ким.)❤️
Вадим Івахнюк, Це точно хоча я на всі 101% пишу тільки вночі. Нікуди не треба йти, ніхто нічого не просить. Так під музику вночі спокійніше)). Так сказати зі своїми героями на хвилі)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати