Життя важка незрозуміла річ ніколи ми не знаємо, що буде і що чекати нам від нього теж і що ж тоді нам все ж таки робити? У кожної людини своє життя у когось воно просто казка,а в когось зовсім ні,чому ж ось так та доля роздає нам щастя? Ну хто розподіляє долі наші і від чого відштовхується він,ми віримо в бога хоча його не бачимо,якщо ж він такий хороший,мудрий то чому ж тоді є інваліди,у когось рак у когось просто смерть, можливо за гріхи ви скажете мені можливо,але чому тоді невинні янголята ,які тільки народжуються страждають через це, не лише дорослі на рак хворіють,але й невинні діти.Чому тоді й в дітей така судьба,ми завжди так говоримо,що у всіх гріхах життя винна лише доля,але тоді нам варто хто ж вона та доля.

Ми всі свої погрішності скидаємо на долю,чому задайтесь запитання хоч собі.

Ми ніколи не бачили ту долю,тоді навіщо все скидати лиш на неї?

Але тоді якщо і долі в цьому світі немає,тоді з'являється питання “Чому я живу так не як вона?” таке питання дуже навіть і хороше,тоді якщо немає долі то чому одна народжується в заможній родині,а інша ні.

На це питання відповіді достовірної немає,тому давайте просто розмишляти,немає долі звідки взагалі ми її знайшли? Хто ж нам сказав,що є прекрасна,чудотворна доля яка вирішує усе наше життя?

Як на мене це просто вигадка людська,але навіщо теж ніхто не знає,але як на мене то це звичайнісінька відмазка. Давайте мислити логічно,що ж легше зробити признатись у провині,признатись у тому,що ти слабкий духом і не зміг нічого зробити чи просто сказати “Це все доля вина,нам від народження уже прописаний наш шлях,у всьому цьому лише доля вина,виключно вона”?

Я знаю знаю ви можете і не сказати правду,що так воно  і є,але мені насправді й не потрібне підтвердження,а знаєте чому? Тому що жодна слабка людина не признається навіть собі про те,що вона не докладає достатньо сил для бажаного і ніяка доля там не причетна.

Ми бачили і чули не мало історій де дитина з дитбудинку не лише добре вивчилась,отримала вищу освіту,але й отримала чудову карєру й успіх у своій справі. 

А річ у тому,що долю творимо ми,своїми вчинками,а не якийсь верховний жрець,але ж ми не залишимо і бога.

Ми з самого дитинства чули лиш про нього про його сили,могутність і так далі,ми бачили картини в храмі де він божество яке рятує світ,але ж він також і руйнує цей невинний світ,війна.епідемія,катастрофи природні,якщо подумати і згадати біблію то ми можемо пригадати,що бог створив наш світ,створив нас людей,дав нам все придатне для життя,ну це ж чудесо вірно ж.

Але в такому випадку вся земля,люди досі під контролем бога,так же ж,тоді чому у нас зараз війна,чому він допустив це,чому наслав чуму,потоп в минулих століттях?

Навіщо спочатку будувати,а потім руйнувати щось? Це просто гра зі скуки? 

Якщо хтось любить щось то чи дозволить він це руйнувати,або чи наважиться він сам зруйнувати те,що любив?

І зараз ми виходимо до висновку легкого,я не кажу,що в цьому світі немає нічого святого та й вірити і слухати мене вам не обов'язково,я розповідаю свою думку і нікого не принуждаю ступати по ній. 

Так ось мій висновок заключається в тому,щоб людина перестала вірити в щось магічне від чого залежить наше життя і доля,а вірити насамперед в себе і старатись не опускаючи руки.

Як писав Ернест Міллер Хемінгвей “Людину можна вбити,але не перемогти”

Тому всім хорошого дня,дякую за увагу.