А в кого яке було шалене дитинство?

І знову це "Провалля"!)))))))))
Не можу сказати, що мене затягнула ця книга, але наче цікаво))))))))))))
Жартую.. але прочитавши ще дві глави, відчуваю реакцію музи. Вона повертається!!!)))

Ще один спонтанний уривок між 4ою та 5ою главами.. Коли друзі вирішили переночувати на 50-поверсі.. На ранок, Діана прокинулась від звуку розбитого скла..
- Я не буду грати в цю дивну гру, - крикнула Діана, схопившись свого брудного платтячка, - Руслан, якщо стріла впаде та зачепить мені руку, це буде дуже боляче! 
- Сестро, - засміявся високий худий хлопець, - якщо вона потрапить тобі в голову, то ти вже нічого не відчуєш.
- Ще краще! - запищала Наталка, - народ, давайте грати! Ді, не хвилюйся, буде дуже весело! 
Діана, разом з іншими братами та сестрами розбіглись в різні сторони. Посередині ярочку була галявина, завалена товстими стовбурами повалених дерев. Кожен з гравців мав саморобний лук та стріли. На протязі минулого тижня Руслан з Максом та Євгеном майстрували зброю. Міцні гілки обробляли та зчищали. Тятивою слугувала нитка з кінського волосу. А стріли робили з очерету, вставляючи цвяхи та затягуючи їх ліскою. 
Дівчина зупинилась та розвернувшись до галявини, впала на траву. "Ненавиджу грати в такі небезпечні ігри, - зашипіла в думках, - але що я можу зробити? Ні телевізора, ні телефону. З нудьги можна вмерти, - одразу хмикнула та легко всміхнулась, - якще не помру в цій грі".
- Всі готові? - басом крикнув Руслан, оглядаючи гравців, - перший виходить на середину галявини та стріляє вгору. Всі інші мають бігати по поваленим деревам, - засміявся, схопившись живота, - програє той, хто зловить стрілу. 
- Ви божевільні! - несподівано закричала Діана, покрутивши пальцем у скроні, - Я просто не хочу, щоб ви себе скалічили! 
- Та годі тобі, - відповів Євген, - це ж весело! Руслан, починай! 
Високий хлопець задоволен крякнув, поставив стрілу в тятиву та потягнув. Підготувавшись, вискочив на стовбур дерева та повільно вийшов на середину галявини. Підняв лук вгору та заплющив очі. За мить, тятива свиснула та виштовхнула стрілу вгору. "Вперед, мала!" - гаркнула на себе Діана та кинулась вперед. Бігати колами вона не збиралась, але поставила собі за ціль проскочити галявину від початку до кінця. 
В скронях відчула пульсацію, серце божевільним ритмом качало кров. Брати й сестри одночасно вискочили на повалені стовбури та почали радісно верещати та просити дорогу один в одного. Відчуття небезпеки швидко змінилось на азарт. "І так ми граємо все літо" - сама собі засміялась Діана, яка розуміла, що ця божевільна компанія збирається лише раз на рік, в селі у бабусі з дідусем. 
Несподівано, дівчина почула свист, від якого перехопило подих. Не зрозуміла одразу, що саме її злякало. Але в цю мить, відчула різкий біль в нозі, наче блискавка вдарила з чистого синього неба. Діана впала та перечепилась через гілку, що стирчала з дерева. Несамовито закричала, вхопившись за ногу, з якої рікою текла кров. По всьому тілу миттєво забігали сироти, від чого дівчину почало трусити від холоду. Сльози потекли по щокам. Діана замовкла та місно стисла зуби й очі. До болю, аби не думати про стрілу, що пробила ногу наскрізь. 
Аж раптом, розбилось скло. "А скло де тут взялось?" - миттєво прийшла думка, але в цей же момент Діана зрозуміла, що це був сон. Розплющила очі та побачила темряву.
 

І знову це "Провалля"!)))))))))
Не можу сказати, що мене затягнула ця книга, але наче цікаво))))))))))))
Жартую.. але прочитавши ще дві глави, відчуваю реакцію музи. Вона повертається!!!)))