Рівно місяць тому я натиснула «опублікувати» на першій главі «Невільниці»

Руки тремтіли. Серце билося так, ніби я вистрибувала в прірву.

Мене ніхто не знав. Історія була складною, болючою, а героїня — не з тих, кого обіймає світ.

Але ви прийшли.

Тихо. Обережно.

Прочитали.

І залишились.

✨ 917 прочитань.

✨ 20 додавань у бібліотеку.

✨ 13 лайків.

✨ 5 коментарів, які я перечитую з усмішкою.

Кожен лайк, кожне збереження — як маленький маячок: «Я поруч. Я читаю. Мені важливо».

І повірте, я відчуваю це.

Я не просто пишу в порожнечу — я розповідаю історію тим, хто її чує.

Що далі?

Невільниця завершена.

І зовсім скоро на вас чекає «Наречена» — друга частина історії Аверії.

Більше сили. Більше рішень. Більше болю — але й більше надії.

Першу главу чекайте вже ближче до кінця тижня.

(Так, я майже готова — і дуже хвилююсь)

Дякую, що ви поруч.

Ваша присутність — моя найбільша нагорода ♥

Ваша Волошка, яка досі не вірить, що її читають.