Чи хотіли б ви опинитися на місці своєї героїні(героя)? Хто саме це мав би бути? А для читачів - на чиєму конкретно місці, якщо так? Чи ви віддаєте перевагу спостерігати віддалік?)
Відповідаючи на питання флешмоба - мабуть, ні. Щось у мене герої забагато страждають, навіть ті, у яких все непогано) Крім того, писати про них куди цікавіше))
О, ну тут моя фантазія не зможе пройти повз :)).
Ну в першу чергу, напевно, хотіла б побувати на місці моєї Марини, я б тоді влаштувала "куськіну мать" нашим безпардонно "гостям" зі всією гостинністю :))
Горнули б вони в мене до самого Китаю один поперед одного тримаючись за обгорілі ср...
Не хотіла б я побувати на місці жодного з героїв х) хіба що у фанфіці, бо це єдина безжурна книга =) хоча асоціюю себе з головною героїнею - Ханною з книги "Чарна". Здебільшого свій характер їй прописую, але побувати на її місці - ні х))
Усі мої герої, так чи інакше, є частиною мене і мого життєвого шляху на різних етапах, навіть якщо це жіночі персонажі. Люблю коли вони здатні здивувати мене. Тож радше спостерігаю.
Люблю вести героя, або - ще цікавіше - коли він сам мене веде. Вважаю, що кожен герой - це і є я. А якщо перенести на реальне життя, то, мабуть, ні, не хотіла би) Бо хочу жити реальне, хоча в книзі, звісно, створювати його дещо простіше.
Як автору мені звично наділяти героїв своїх книжок життєвим сприйняттям, подібним до мого власного або ж приписувати їм риси характеру, притаманні особисто мені. Мабуть, тому мої героїні (якщо говорити про жіночих персонажів) завжди трохи не ідеальні у плані зовнішньої краси або не надміру сміливі і загалом схильні до самопожертви. А чи хотіла б я опинитися на місці когось із вигаданих героїв? Гммм... Завжди хотіла спробувати себе в ролі красеня-принца, який відрікається від усіх статків та трону заради кохання... Словом, жертви заради когось або чогось - це провідний мотив моєї творчості. До речі, у романі "Ягня з левиним серцем" головні герої ой як настраждалися через любов їхнього творця жертвувати всім і всіма :( Флешмоб цікавий, дякую)))
Це запитання — як чарівне дзеркало: змушує зупинитись і глянути глибше.
Якщо чесно — ні, я не хотіла б повністю опинитися на місці своєї героїні. Вона проходить через речі, які б я сама навряд чи витримала. Її світ — красивий, емоційний, небезпечний, але й безжальний. Вона має силу, якою я захоплююсь, але яку довелося викувати з болю. Іноді я думаю: "Хай краще вона живе це — а я просто розкажу її історію".
А от зазирнути у її світ — так, однозначно. Посидіти поряд. Відчути запахи, побачити очима, з яких усе почалося. Але з можливістю повернутися.
Уууу...я не знаю. Ну не впевнена я, щоб хотіла стати Лією. Потрапити в інтернат, потім на аукціон. Я б хотіла нею стати лиша заради її хлопця Матвія. (Він і її господар) Та друзів Матвія які стали і їх друзями. І звісно ж Ади!)
Якщо казати за мою книгу? Я хотів бути в своєму ідеальному типажі персонажа, якого я ткну майже будь-де) Кажу за свого "Артефакт провідника", я хитрий, підлий Нейва) Хотілось прожити історію "вигнаного монстра", який врешті сівся "допомагати" антагоністу, після чого злодійська башта рвонула) Або, Артефакт Відлуння: Я сто відсотків Вільяс. Або Ілінс.... Або Кай? Ну точно не Фріл) Він звісно як і я віджартовується, але я не настільки псих (пробач мене, Фріл Норілс!!!!) А якщо щось зі сучачного, то я б обрав бути Джимом Керром з "Хто знає Адресу Тіньового Виконавця", бо він головний вбивця!)
✨Привіт, мої любі читачі!✨ Знаєте, яка ціна мовчання, коли мова йде про злочин? Андрій сьогодні дізнався точно. 300 тисяч гривень. Здавалося б, просто цифра на екрані MacBook, який дивним чином перекочував зі спальні прямо
Не хвилюйтеся, я нікуди не зникла)) Просто цей місяць вийшов трохи тяженьким, роботи вистачає, та й творчий процес, як в нього частенько трапляється, живе за власним розкладом. Стільки всього хочеться зробити, а часу на все
Мої вітання всім, хто зазирнув. Раптом знову зайнявся пошуками своїх предків, бо побачив кілька свіжих публікацій і випадково потрапив на один запис. Чомусь згадалося, як часто автори історичних романів чи серіалів накручують
В етері каналу Чарівне фентезі букнет сьогодні була моя рубрика "Міфологія та література" і цього разу ми говорили про фамільярів.
А також представляли наші книги. Приєднуйтесь до каналу, там багато цікавого! ✨✨✨
Особиста
Друзі, мало хто знає, але ця книга була написана ще у 2021 році російською мовою. Зараз я перекладаю її українською, тому мені потрібен час, щоб перекласти й підготувати кожну главу. Але сама книга вже повністю написана. Чесно
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВідповідаючи на питання флешмоба - мабуть, ні. Щось у мене герої забагато страждають, навіть ті, у яких все непогано) Крім того, писати про них куди цікавіше))
О, ну тут моя фантазія не зможе пройти повз :)).
Ну в першу чергу, напевно, хотіла б побувати на місці моєї Марини, я б тоді влаштувала "куськіну мать" нашим безпардонно "гостям" зі всією гостинністю :))
Горнули б вони в мене до самого Китаю один поперед одного тримаючись за обгорілі ср...
Чарівна Мрія, ;)
❤️❤️❤️
Не хотіла б я побувати на місці жодного з героїв х) хіба що у фанфіці, бо це єдина безжурна книга =) хоча асоціюю себе з головною героїнею - Ханною з книги "Чарна". Здебільшого свій характер їй прописую, але побувати на її місці - ні х))
Усі мої герої, так чи інакше, є частиною мене і мого життєвого шляху на різних етапах, навіть якщо це жіночі персонажі. Люблю коли вони здатні здивувати мене. Тож радше спостерігаю.
Ох))) цікавеньке питання) чк читач, я завжди ототожнюю себе із героями) як автор - тільки із найулюбленішими)))
Анжеліка Вереск, Тут питання не ототожнення... Бо в процесі прочитання ми всі це робимо. А от конкретно опинитися на місці героїні)
Люблю вести героя, або - ще цікавіше - коли він сам мене веде. Вважаю, що кожен герой - це і є я. А якщо перенести на реальне життя, то, мабуть, ні, не хотіла би) Бо хочу жити реальне, хоча в книзі, звісно, створювати його дещо простіше.
Як автору мені звично наділяти героїв своїх книжок життєвим сприйняттям, подібним до мого власного або ж приписувати їм риси характеру, притаманні особисто мені. Мабуть, тому мої героїні (якщо говорити про жіночих персонажів) завжди трохи не ідеальні у плані зовнішньої краси або не надміру сміливі і загалом схильні до самопожертви. А чи хотіла б я опинитися на місці когось із вигаданих героїв? Гммм... Завжди хотіла спробувати себе в ролі красеня-принца, який відрікається від усіх статків та трону заради кохання... Словом, жертви заради когось або чогось - це провідний мотив моєї творчості. До речі, у романі "Ягня з левиним серцем" головні герої ой як настраждалися через любов їхнього творця жертвувати всім і всіма :( Флешмоб цікавий, дякую)))
Шайна Даймонд, Цікаво, зазирну)
Це запитання — як чарівне дзеркало: змушує зупинитись і глянути глибше.
Якщо чесно — ні, я не хотіла б повністю опинитися на місці своєї героїні. Вона проходить через речі, які б я сама навряд чи витримала. Її світ — красивий, емоційний, небезпечний, але й безжальний. Вона має силу, якою я захоплююсь, але яку довелося викувати з болю. Іноді я думаю: "Хай краще вона живе це — а я просто розкажу її історію".
А от зазирнути у її світ — так, однозначно. Посидіти поряд. Відчути запахи, побачити очима, з яких усе почалося. Але з можливістю повернутися.
Так!!!))
Дієз Алго, У мене поки гг один. І це — інший я;)
Уууу...я не знаю. Ну не впевнена я, щоб хотіла стати Лією. Потрапити в інтернат, потім на аукціон. Я б хотіла нею стати лиша заради її хлопця Матвія. (Він і її господар) Та друзів Матвія які стали і їх друзями. І звісно ж Ади!)
Дієз Алго, Ага. Але нічого я рада, що моя фантазія ще залишила всіх живих. А то люблю сумні романи з купою скла))
Якщо казати за мою книгу? Я хотів бути в своєму ідеальному типажі персонажа, якого я ткну майже будь-де) Кажу за свого "Артефакт провідника", я хитрий, підлий Нейва) Хотілось прожити історію "вигнаного монстра", який врешті сівся "допомагати" антагоністу, після чого злодійська башта рвонула) Або, Артефакт Відлуння: Я сто відсотків Вільяс. Або Ілінс.... Або Кай? Ну точно не Фріл) Він звісно як і я віджартовується, але я не настільки псих (пробач мене, Фріл Норілс!!!!) А якщо щось зі сучачного, то я б обрав бути Джимом Керром з "Хто знає Адресу Тіньового Виконавця", бо він головний вбивця!)
Дієз Алго, Сам в шоці)
Я віддаю перевагу ( як читач) спостерігати віддалік. ☺️
Натка, Я, як читач, теж. А от у своїх книгах... там трохи інакше, бо кожного героя " дістаєш" з себе)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати