Чи хотіли б ви опинитися на місці своєї героїні(героя)? Хто саме це мав би бути? А для читачів - на чиєму конкретно місці, якщо так? Чи ви віддаєте перевагу спостерігати віддалік?)
Відповідаючи на питання флешмоба - мабуть, ні. Щось у мене герої забагато страждають, навіть ті, у яких все непогано) Крім того, писати про них куди цікавіше))
О, ну тут моя фантазія не зможе пройти повз :)).
Ну в першу чергу, напевно, хотіла б побувати на місці моєї Марини, я б тоді влаштувала "куськіну мать" нашим безпардонно "гостям" зі всією гостинністю :))
Горнули б вони в мене до самого Китаю один поперед одного тримаючись за обгорілі ср...
Не хотіла б я побувати на місці жодного з героїв х) хіба що у фанфіці, бо це єдина безжурна книга =) хоча асоціюю себе з головною героїнею - Ханною з книги "Чарна". Здебільшого свій характер їй прописую, але побувати на її місці - ні х))
Усі мої герої, так чи інакше, є частиною мене і мого життєвого шляху на різних етапах, навіть якщо це жіночі персонажі. Люблю коли вони здатні здивувати мене. Тож радше спостерігаю.
Люблю вести героя, або - ще цікавіше - коли він сам мене веде. Вважаю, що кожен герой - це і є я. А якщо перенести на реальне життя, то, мабуть, ні, не хотіла би) Бо хочу жити реальне, хоча в книзі, звісно, створювати його дещо простіше.
Як автору мені звично наділяти героїв своїх книжок життєвим сприйняттям, подібним до мого власного або ж приписувати їм риси характеру, притаманні особисто мені. Мабуть, тому мої героїні (якщо говорити про жіночих персонажів) завжди трохи не ідеальні у плані зовнішньої краси або не надміру сміливі і загалом схильні до самопожертви. А чи хотіла б я опинитися на місці когось із вигаданих героїв? Гммм... Завжди хотіла спробувати себе в ролі красеня-принца, який відрікається від усіх статків та трону заради кохання... Словом, жертви заради когось або чогось - це провідний мотив моєї творчості. До речі, у романі "Ягня з левиним серцем" головні герої ой як настраждалися через любов їхнього творця жертвувати всім і всіма :( Флешмоб цікавий, дякую)))
Це запитання — як чарівне дзеркало: змушує зупинитись і глянути глибше.
Якщо чесно — ні, я не хотіла б повністю опинитися на місці своєї героїні. Вона проходить через речі, які б я сама навряд чи витримала. Її світ — красивий, емоційний, небезпечний, але й безжальний. Вона має силу, якою я захоплююсь, але яку довелося викувати з болю. Іноді я думаю: "Хай краще вона живе це — а я просто розкажу її історію".
А от зазирнути у її світ — так, однозначно. Посидіти поряд. Відчути запахи, побачити очима, з яких усе почалося. Але з можливістю повернутися.
Уууу...я не знаю. Ну не впевнена я, щоб хотіла стати Лією. Потрапити в інтернат, потім на аукціон. Я б хотіла нею стати лиша заради її хлопця Матвія. (Він і її господар) Та друзів Матвія які стали і їх друзями. І звісно ж Ади!)
Якщо казати за мою книгу? Я хотів бути в своєму ідеальному типажі персонажа, якого я ткну майже будь-де) Кажу за свого "Артефакт провідника", я хитрий, підлий Нейва) Хотілось прожити історію "вигнаного монстра", який врешті сівся "допомагати" антагоністу, після чого злодійська башта рвонула) Або, Артефакт Відлуння: Я сто відсотків Вільяс. Або Ілінс.... Або Кай? Ну точно не Фріл) Він звісно як і я віджартовується, але я не настільки псих (пробач мене, Фріл Норілс!!!!) А якщо щось зі сучачного, то я б обрав бути Джимом Керром з "Хто знає Адресу Тіньового Виконавця", бо він головний вбивця!)
Дорогі читачі і творча спільното, щось я так захопилась участю в різноманітних марафонах, в читанні книжок інших авторів, що забула про публікацію власної книжки)))) Історія шоста і остання ( на Букнет) з детективного
Друзі, моя книга "Попіл кохання або як повернути колишнього" впевнено прямує до фіналу, вже залишилося декілька глав. Книга мала вже закінчитися, але раптом події розгорнулися зовсім не так, як я планувала. Один дзвінок
Розпочався Безстроковий Марафон книгообмін, організатор Магістр Анімарум. Прочитала його ж власний гумористичний твір. Ось відгук у стилі "Леді в чорному" — ніби це вона сама лишила рецензію після зміни: Оцінка:
✅ЧИТАЄМО, ОБГОВОРЮЄМО, ПРОСУВАЄМО! Вітаю! Цей блог — майданчик для чесного обміну відгуками. Марафон безстроковий, модерація мінімальна, усе будується на прозорій механіці та взаємній повазі. ⚠️Головні умови:
Шановні колеги по перу! Запрошую взяти участь у безстроковому марафоні. Що означає безстроковий? Читайте далі, зрозумієте. На марафон приймаються закінчені твори. НЕ має значення: - платні, чи ні (але враховуємо,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВідповідаючи на питання флешмоба - мабуть, ні. Щось у мене герої забагато страждають, навіть ті, у яких все непогано) Крім того, писати про них куди цікавіше))
О, ну тут моя фантазія не зможе пройти повз :)).
Ну в першу чергу, напевно, хотіла б побувати на місці моєї Марини, я б тоді влаштувала "куськіну мать" нашим безпардонно "гостям" зі всією гостинністю :))
Горнули б вони в мене до самого Китаю один поперед одного тримаючись за обгорілі ср...
Чарівна Мрія, ;)
❤️❤️❤️
Не хотіла б я побувати на місці жодного з героїв х) хіба що у фанфіці, бо це єдина безжурна книга =) хоча асоціюю себе з головною героїнею - Ханною з книги "Чарна". Здебільшого свій характер їй прописую, але побувати на її місці - ні х))
Усі мої герої, так чи інакше, є частиною мене і мого життєвого шляху на різних етапах, навіть якщо це жіночі персонажі. Люблю коли вони здатні здивувати мене. Тож радше спостерігаю.
Ох))) цікавеньке питання) чк читач, я завжди ототожнюю себе із героями) як автор - тільки із найулюбленішими)))
Анжеліка Вереск, Тут питання не ототожнення... Бо в процесі прочитання ми всі це робимо. А от конкретно опинитися на місці героїні)
Люблю вести героя, або - ще цікавіше - коли він сам мене веде. Вважаю, що кожен герой - це і є я. А якщо перенести на реальне життя, то, мабуть, ні, не хотіла би) Бо хочу жити реальне, хоча в книзі, звісно, створювати його дещо простіше.
Як автору мені звично наділяти героїв своїх книжок життєвим сприйняттям, подібним до мого власного або ж приписувати їм риси характеру, притаманні особисто мені. Мабуть, тому мої героїні (якщо говорити про жіночих персонажів) завжди трохи не ідеальні у плані зовнішньої краси або не надміру сміливі і загалом схильні до самопожертви. А чи хотіла б я опинитися на місці когось із вигаданих героїв? Гммм... Завжди хотіла спробувати себе в ролі красеня-принца, який відрікається від усіх статків та трону заради кохання... Словом, жертви заради когось або чогось - це провідний мотив моєї творчості. До речі, у романі "Ягня з левиним серцем" головні герої ой як настраждалися через любов їхнього творця жертвувати всім і всіма :( Флешмоб цікавий, дякую)))
Шайна Даймонд, Цікаво, зазирну)
Це запитання — як чарівне дзеркало: змушує зупинитись і глянути глибше.
Якщо чесно — ні, я не хотіла б повністю опинитися на місці своєї героїні. Вона проходить через речі, які б я сама навряд чи витримала. Її світ — красивий, емоційний, небезпечний, але й безжальний. Вона має силу, якою я захоплююсь, але яку довелося викувати з болю. Іноді я думаю: "Хай краще вона живе це — а я просто розкажу її історію".
А от зазирнути у її світ — так, однозначно. Посидіти поряд. Відчути запахи, побачити очима, з яких усе почалося. Але з можливістю повернутися.
Так!!!))
Дієз Алго, У мене поки гг один. І це — інший я;)
Уууу...я не знаю. Ну не впевнена я, щоб хотіла стати Лією. Потрапити в інтернат, потім на аукціон. Я б хотіла нею стати лиша заради її хлопця Матвія. (Він і її господар) Та друзів Матвія які стали і їх друзями. І звісно ж Ади!)
Дієз Алго, Ага. Але нічого я рада, що моя фантазія ще залишила всіх живих. А то люблю сумні романи з купою скла))
Якщо казати за мою книгу? Я хотів бути в своєму ідеальному типажі персонажа, якого я ткну майже будь-де) Кажу за свого "Артефакт провідника", я хитрий, підлий Нейва) Хотілось прожити історію "вигнаного монстра", який врешті сівся "допомагати" антагоністу, після чого злодійська башта рвонула) Або, Артефакт Відлуння: Я сто відсотків Вільяс. Або Ілінс.... Або Кай? Ну точно не Фріл) Він звісно як і я віджартовується, але я не настільки псих (пробач мене, Фріл Норілс!!!!) А якщо щось зі сучачного, то я б обрав бути Джимом Керром з "Хто знає Адресу Тіньового Виконавця", бо він головний вбивця!)
Дієз Алго, Сам в шоці)
Я віддаю перевагу ( як читач) спостерігати віддалік. ☺️
Натка, Я, як читач, теж. А от у своїх книгах... там трохи інакше, бо кожного героя " дістаєш" з себе)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати