Чи хотіли б ви опинитися на місці своєї героїні(героя)? Хто саме це мав би бути? А для читачів - на чиєму конкретно місці, якщо так? Чи ви віддаєте перевагу спостерігати віддалік?)
Відповідаючи на питання флешмоба - мабуть, ні. Щось у мене герої забагато страждають, навіть ті, у яких все непогано) Крім того, писати про них куди цікавіше))
О, ну тут моя фантазія не зможе пройти повз :)).
Ну в першу чергу, напевно, хотіла б побувати на місці моєї Марини, я б тоді влаштувала "куськіну мать" нашим безпардонно "гостям" зі всією гостинністю :))
Горнули б вони в мене до самого Китаю один поперед одного тримаючись за обгорілі ср...
Не хотіла б я побувати на місці жодного з героїв х) хіба що у фанфіці, бо це єдина безжурна книга =) хоча асоціюю себе з головною героїнею - Ханною з книги "Чарна". Здебільшого свій характер їй прописую, але побувати на її місці - ні х))
Усі мої герої, так чи інакше, є частиною мене і мого життєвого шляху на різних етапах, навіть якщо це жіночі персонажі. Люблю коли вони здатні здивувати мене. Тож радше спостерігаю.
Люблю вести героя, або - ще цікавіше - коли він сам мене веде. Вважаю, що кожен герой - це і є я. А якщо перенести на реальне життя, то, мабуть, ні, не хотіла би) Бо хочу жити реальне, хоча в книзі, звісно, створювати його дещо простіше.
Як автору мені звично наділяти героїв своїх книжок життєвим сприйняттям, подібним до мого власного або ж приписувати їм риси характеру, притаманні особисто мені. Мабуть, тому мої героїні (якщо говорити про жіночих персонажів) завжди трохи не ідеальні у плані зовнішньої краси або не надміру сміливі і загалом схильні до самопожертви. А чи хотіла б я опинитися на місці когось із вигаданих героїв? Гммм... Завжди хотіла спробувати себе в ролі красеня-принца, який відрікається від усіх статків та трону заради кохання... Словом, жертви заради когось або чогось - це провідний мотив моєї творчості. До речі, у романі "Ягня з левиним серцем" головні герої ой як настраждалися через любов їхнього творця жертвувати всім і всіма :( Флешмоб цікавий, дякую)))
Це запитання — як чарівне дзеркало: змушує зупинитись і глянути глибше.
Якщо чесно — ні, я не хотіла б повністю опинитися на місці своєї героїні. Вона проходить через речі, які б я сама навряд чи витримала. Її світ — красивий, емоційний, небезпечний, але й безжальний. Вона має силу, якою я захоплююсь, але яку довелося викувати з болю. Іноді я думаю: "Хай краще вона живе це — а я просто розкажу її історію".
А от зазирнути у її світ — так, однозначно. Посидіти поряд. Відчути запахи, побачити очима, з яких усе почалося. Але з можливістю повернутися.
Уууу...я не знаю. Ну не впевнена я, щоб хотіла стати Лією. Потрапити в інтернат, потім на аукціон. Я б хотіла нею стати лиша заради її хлопця Матвія. (Він і її господар) Та друзів Матвія які стали і їх друзями. І звісно ж Ади!)
Якщо казати за мою книгу? Я хотів бути в своєму ідеальному типажі персонажа, якого я ткну майже будь-де) Кажу за свого "Артефакт провідника", я хитрий, підлий Нейва) Хотілось прожити історію "вигнаного монстра", який врешті сівся "допомагати" антагоністу, після чого злодійська башта рвонула) Або, Артефакт Відлуння: Я сто відсотків Вільяс. Або Ілінс.... Або Кай? Ну точно не Фріл) Він звісно як і я віджартовується, але я не настільки псих (пробач мене, Фріл Норілс!!!!) А якщо щось зі сучачного, то я б обрав бути Джимом Керром з "Хто знає Адресу Тіньового Виконавця", бо він головний вбивця!)
Дуже неочікувано, але приємно бачити такі цифри: Ми з Ліліаном щиро вдячні всім прекрасним читачам ❣️❣️❣️ А пригоди тим часом у нього продовжуються: — Ліліане, — Стефан привернув мою увагу, вириваючи
Вітаю, друзі! Новий розділ уже на сайті! За традицією ділюся візуалами) Блейк мовчала. Кейн було аж дивно, часом ветеранку було неможливо перекричати чи змусити замовкнути. Зараз же з неї неначе спала маска і перед
“— Отже, сьогодні ми поговоримо про служіння вашим майбутнім господарям. Усі хуачжі дотримуються правил і волі свого господаря. Ви ідеальні. Ви покірні. І ви слухняні. — Вона проходила між рядами учнів і повчально
Це був мій особистий виклик: написати сцену, де діалоги — як гра в карти, а тиша в салоні машини звучить більше за слова. Ми звикли думати, що у стосунках головне — це почуття. Але будьмо відвертими: найгостріші відчуття
Як не дивно - тема бездушного штучного інтелекту одразу "підтягує" протилежне поняття - поняття "душі". Атеісти, безбожники, адепти паралельних реальностей стикаються з тим, що пояснити різницю між машиною і людиною
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВідповідаючи на питання флешмоба - мабуть, ні. Щось у мене герої забагато страждають, навіть ті, у яких все непогано) Крім того, писати про них куди цікавіше))
О, ну тут моя фантазія не зможе пройти повз :)).
Ну в першу чергу, напевно, хотіла б побувати на місці моєї Марини, я б тоді влаштувала "куськіну мать" нашим безпардонно "гостям" зі всією гостинністю :))
Горнули б вони в мене до самого Китаю один поперед одного тримаючись за обгорілі ср...
Чарівна Мрія, ;)
❤️❤️❤️
Не хотіла б я побувати на місці жодного з героїв х) хіба що у фанфіці, бо це єдина безжурна книга =) хоча асоціюю себе з головною героїнею - Ханною з книги "Чарна". Здебільшого свій характер їй прописую, але побувати на її місці - ні х))
Усі мої герої, так чи інакше, є частиною мене і мого життєвого шляху на різних етапах, навіть якщо це жіночі персонажі. Люблю коли вони здатні здивувати мене. Тож радше спостерігаю.
Ох))) цікавеньке питання) чк читач, я завжди ототожнюю себе із героями) як автор - тільки із найулюбленішими)))
Анжеліка Вереск, Тут питання не ототожнення... Бо в процесі прочитання ми всі це робимо. А от конкретно опинитися на місці героїні)
Люблю вести героя, або - ще цікавіше - коли він сам мене веде. Вважаю, що кожен герой - це і є я. А якщо перенести на реальне життя, то, мабуть, ні, не хотіла би) Бо хочу жити реальне, хоча в книзі, звісно, створювати його дещо простіше.
Як автору мені звично наділяти героїв своїх книжок життєвим сприйняттям, подібним до мого власного або ж приписувати їм риси характеру, притаманні особисто мені. Мабуть, тому мої героїні (якщо говорити про жіночих персонажів) завжди трохи не ідеальні у плані зовнішньої краси або не надміру сміливі і загалом схильні до самопожертви. А чи хотіла б я опинитися на місці когось із вигаданих героїв? Гммм... Завжди хотіла спробувати себе в ролі красеня-принца, який відрікається від усіх статків та трону заради кохання... Словом, жертви заради когось або чогось - це провідний мотив моєї творчості. До речі, у романі "Ягня з левиним серцем" головні герої ой як настраждалися через любов їхнього творця жертвувати всім і всіма :( Флешмоб цікавий, дякую)))
Шайна Даймонд, Цікаво, зазирну)
Це запитання — як чарівне дзеркало: змушує зупинитись і глянути глибше.
Якщо чесно — ні, я не хотіла б повністю опинитися на місці своєї героїні. Вона проходить через речі, які б я сама навряд чи витримала. Її світ — красивий, емоційний, небезпечний, але й безжальний. Вона має силу, якою я захоплююсь, але яку довелося викувати з болю. Іноді я думаю: "Хай краще вона живе це — а я просто розкажу її історію".
А от зазирнути у її світ — так, однозначно. Посидіти поряд. Відчути запахи, побачити очима, з яких усе почалося. Але з можливістю повернутися.
Так!!!))
Дієз Алго, У мене поки гг один. І це — інший я;)
Уууу...я не знаю. Ну не впевнена я, щоб хотіла стати Лією. Потрапити в інтернат, потім на аукціон. Я б хотіла нею стати лиша заради її хлопця Матвія. (Він і її господар) Та друзів Матвія які стали і їх друзями. І звісно ж Ади!)
Дієз Алго, Ага. Але нічого я рада, що моя фантазія ще залишила всіх живих. А то люблю сумні романи з купою скла))
Якщо казати за мою книгу? Я хотів бути в своєму ідеальному типажі персонажа, якого я ткну майже будь-де) Кажу за свого "Артефакт провідника", я хитрий, підлий Нейва) Хотілось прожити історію "вигнаного монстра", який врешті сівся "допомагати" антагоністу, після чого злодійська башта рвонула) Або, Артефакт Відлуння: Я сто відсотків Вільяс. Або Ілінс.... Або Кай? Ну точно не Фріл) Він звісно як і я віджартовується, але я не настільки псих (пробач мене, Фріл Норілс!!!!) А якщо щось зі сучачного, то я б обрав бути Джимом Керром з "Хто знає Адресу Тіньового Виконавця", бо він головний вбивця!)
Дієз Алго, Сам в шоці)
Я віддаю перевагу ( як читач) спостерігати віддалік. ☺️
Натка, Я, як читач, теж. А от у своїх книгах... там трохи інакше, бо кожного героя " дістаєш" з себе)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати