Привіт!! Тут мала бути історія про ідеальних чоловіків із моїх романів, але… на кухні зараз щось шкварчить, син проводить «генеральне прибирання» у моїй шафі, а з ванної чоловік волає, що закінчився шампунь. Тому давайте чесно, як ви думаєте, у таких умовах реально вигадати брутального героя з ідеальним пресом і поглядом «я тебе хочу»? 

А я таки вигадую! Інакше б ви читали історії, де герой замість фрази «ти зведеш мене з розуму» каже:

— Ти купила нові пакети для сміття?

Романтика така собі, правда ж? 

Воно наче смішно, але правда така: ти сидиш у футболці з плямою від кави, волосся закручене в гульку, на плиті щось кипить, а ти тим часом на ноуті друкуєш: «Він зірвав із неї плаття і…» І паралельно кричиш дитині:

— Швидко поклади татові шкарпетки на місце!

Але я не здаюся!! Бо кожна книжка — то маленька втеча з реальності. Замість прасування сорочок — герой, який сам знає, як ту сорочку зняти. Замість тридцятого питання про вечерю — шепіт на вухо: «Сьогодні ти моя»… Ех, мрії-мрії… 

Так що якщо ви читаєте мої книги й думаєте: «Ого, ну вона й гарячі сцени пише», знайте: за кадром у цей момент у мене підгорає вечеря, в пральній машині перуться шкарпетки, а чоловік із коридору питає, де його зарядка. Але я терплю. Бо романтика — вона завжди переможе побут! Ну або хоча б у книжках.

А поки, біжу  вигадувати нових героїв, бо каструля на плиті може й почекати… а брутальний чоловік із моєї уяви — ні!