Трішки моєї поезії

Сядьмо в коло 
Та зпрядімо нитку.
Заплетімо мереживо 
Срібної павутини.
Заспіваймо вниз, 
Заспіваймо вгору -
Нас слухає Бог.
Сядьмо в коло,
На спільну молитву.
Бринить павутина -
Слухаймо.
Рука до руки,
Крапля до краплі,
Зерно до зерна -
Ось і істина.
  
 _____________________________

Ти не бачиш, яка я древня?
Від початку земних часів.
Порахуй вже нарешті ребра –
Не з ребра Він мене створив.
Ні кісток не було, ні м’яса,
Ще земля не пізнала крок,
Коли десь з понад хмар узявся
Мого духу тугий клубок.

                                  Світлана Фоя