Я не знаю, чи існує формула ідеальних здорових стосунків, але мені здається, що збірка "Хочеш я твоїм кольором буду?" — саме вона.

Це шлях — від першої закоханості, що палає червоним, до глибокої фіолетової пристрасті, яка народжується на основі довіри, спокою та ніжності.

Між цими крайніми точками — п’ять етапів:

Помаранчевий — колір легкого божевілля.

Вірш про «бути собою» поруч із тим, хто бачить тебе справжньою і сміється разом із тобою, коли ти здіймаєш руки до неба з вітром у волоссі.

Жовтий — колір щастя.

Коли день схожий на свято, морозиво, музика й поцілунки на каруселі. Коли сміх звучить гучніше за думки, а світ існує лише у форматі "я і ти".

Зелений — колір затишку, спокою і гармонії.

Це вечори під дощем, плед на двох і спільна "печера" з дитинства. Коли в обіймах навіть гроза здається мелодією безпеки.

Блакитний — колір довіри і взаємоповаги.

Коли контроль більше не потрібен, бо є щира впевненість: твоя свобода не загрожує коханню, а тільки зміцнює його.

Синій — колір про те, що пара — це дві особистості.

У кожного є свої турботи, плани й ритми, але серце все одно тягнеться до того, кого кохаєш. І навіть через відстань — не втрачає зв'язку.

Коли всі ці етапи пройдено, відчуто і зрозуміло, настає час для фіолетового — кольору пристрасті.

Коли перейдено останній кордон, знято останній захист, і ти дозволяєш іншому торкатися не лише тіла, а й душі. Без страху. Без сорому. З любов’ю.

Але веселка — це не лише кольори. Це промінь світла, який проходить крізь краплину й розкладається на спектр.

Тому заключний колір цієї збірки — білий: ідеальний, чистий, вічний. Як і кохання, яке пройшло свій шлях — від запалу до тиші, від погляду до обіймів, від "ти і я" — до "ми".

Це не просто поезія — це мапа любові кольорами.

А ти вже знайшов свій?