Продовження завтра в 6:00

Після того, як Софія та Рафаель повернулися з вечора, влаштованого на честь дня народження онука Мендоса, Софії наснився перший кошмар. Але що це було насправді?

Просто дивний сон? Відлуння минулого? Попередження про майбутнє? Чи, може, це лише наслідок перевтоми після вечора?

Якщо ви, як і наші герої, прагнете розгадати, що ж насправді відбувається з Софією — не пропустіть наступні розділи. Зовсім скоро ми почнемо відкривати завісу над таємницями, що довгий час залишались у тіні.
Хто знає, можливо, саме той вечір у Мендоса став переломним моментом?

— Навіть… якщо це дурниці та жіночі хвилювання? — опускаю погляд, говорю майже пошепки.

— Усе починається з малого. Величезні досягнення — з маленьких кроків. Так само і в стосунках. Щоб розуміти тебе, я маю знати навіть найдріб’язковіші, — прибирає пасмо мого волосся, — незначні, — неквапливо цілує в скроню, — на твій погляд хвилювання.

— Хм... Звідки ця фраза? — не приховую зацікавлення.

Мені здається, будь-якій жінці чи дівчині було б приємно почути таке. Особливо, коли чоловік не просто говорить, а й справді це має на увазі.

— Так сказав Рафаель Сальватьєрра. Можливо, ти чула про цього великого мислителя, — його обличчя залишається серйозним, і я пирскаю зі сміху.

— Великий мислитель? — злегка зсуваю брови, удаючи серйозний роздум. — Ні, про таку людину я не чула. — Та, глянувши на нього, додаю: — Зате знаю його як грізного дона мафії Малаги й ніжного, — проводжу рукою від волосся до вилиці, — люблячого чоловіка вдома.