Другий розділ "Кроваві слова"

4 липня — День народження мого Тата. Він воює з перших днів повномасштабного вторгнення. Жоден день не минає без молитви за його життя. Я довго носила ці тексти в собі. Це вірші про війну — не про політику, а про почуття. Про втрати, надії, гнів і біль.  Вони написані моїми сльозами — але також розпачем матерів, дітей, і незламною силою чоловіків і жінок, які борються.

Цей розділ я публікую 4 липня — на честь мого Тата. Чоловік, яким я безмежно пишаюся, як людиною, воїном, Татом.

І розділ вийде о 4:00 — як символ початку пекла.

Нам залишається тільки вірити в перемогу.
І кричати про наш біль у римованих рядках — щоб не мовчати.

З любов'ю, Ваша Міша

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ромул Шерідан
03.07.2025, 21:50:52

Здоров'я та довголіття Вашому Татові Героєві! Нехай з ним будуть тисячі янголів охоронців!

Міша Cоль
03.07.2025, 22:44:56

Romul Sheridan, Щиро вдячна❤️❤️❤️

avatar
Анжеліка Вереск
03.07.2025, 21:48:22

❤️❤️❤️

Інші блоги
Оповідання на річницю війни та флешмоб
Вітаю! Сьогодні особливий день для кожного українця... 4 роки... Ми навчилися жити інакше. Навчилися більше цінувати рідних, перебрали тих, хто називав себе "друзями" та маємо завжди план В,Г,Д... Ми - незламні! Попри
Анонс Новинки! ✨️
Доброго тихого й теплого вечора всім тим, хто заглянув до мого блогу.✨️ Потроху відкриваю завісу над новою історією.☺️ Поки що не називаю точної дати виходу, вона ще формується. У цій історії ніхто не хороший. І
Новинка та флешмоб "Перші поцілунки"
❤️ Зустрічайте гарячу новинку, що бере участь у флешмобі “Перші поцілунки”: “Білявка для негідника” Мій батько заборгував купу грошей не тій людині. Мирон Заславський не так давно у нашому
Про рекламу
Наглядно Це мій графік. Перший малесенький пік - це завершено виклад твору. Другий отой великий - це наслідки того, що твір на один день залетів у віджет "швидко набирають популярність". Цього вистачило, щоб
До кінця знижки лишилося менше години...
Люблю цю запальну парочку ♥️ Опиняємося у величезній залі, декорованій квітами й золотом. Нік увесь час тримає мене в обіймах, а я, здається, вже починаю до цього звикати. — Не соромся, — тихо мовить, коли
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше