4 липня — День народження мого Тата. Він воює з перших днів повномасштабного вторгнення. Жоден день не минає без молитви за його життя. Я довго носила ці тексти в собі. Це вірші про війну — не про політику, а про почуття. Про втрати, надії, гнів і біль.  Вони написані моїми сльозами — але також розпачем матерів, дітей, і незламною силою чоловіків і жінок, які борються.

Цей розділ я публікую 4 липня — на честь мого Тата. Чоловік, яким я безмежно пишаюся, як людиною, воїном, Татом.

І розділ вийде о 4:00 — як символ початку пекла.

Нам залишається тільки вірити в перемогу.
І кричати про наш біль у римованих рядках — щоб не мовчати.

З любов'ю, Ваша Міша